Читати книгу - "Король драконів та його зірка, Mira"

Двадцять восьмий епізод: Під покровом ночі

Тихої ночі, коли світанок ще не встиг розбудити землю, Ліна і Раелгар сиділи разом на їхньому маленькому балконі, що виходив на ліс. Ліні стало холодно, і Раелгар одразу обгорнув її своїм плащем. Вона згорнулася в ньому, і вони сиділи, спостерігаючи, як небо починає світлішати, а перші промені сонця торкаються землі.

— Ти завжди так піклуєшся про мене, — сказала Ліна, притискаючись до нього ще ближче. Її голос був тихим, але з виразною вдячністю.

Раелгар поцілував її волосся, відчуваючи її тепло.

— Ти — моя цілісність, Ліно. Я не можу уявити собі життя без тебе. Ти — світло, яке я шукав.

Ліна підняла голову і зустріла його погляд. В його очах був такий спокій, така глибока любов, що її серце відгукнулося ще більш сильною відповіддю.

— І ти — мій дім, — сказала вона тихо, її слова були, як присяга. — Ти дав мені світло, коли все навколо було темним. Я завжди буду твоя.

Вони залишилися на балконі ще деякий час, відчуваючи, як між ними розцвітає щось особливе. Це було не просто кохання. Це було злиття двох душ, які знайшли одна одну серед усіх бур і темряви. Їхній шлях ще не завершений, але зараз, разом, вони відчували, що найважливіше вже сталося. 

І, попри всі труднощі, вони знали одне — тепер вони могли подолати все разом.