Читати книгу - "Подих. Моя Міішель., Євгенія Чернюх"

- Мішель. – він підняв келих. – Я дуже радий, що у Воронівського з’явилася така прекрасна сестра. Ти завжди можеш на мене розраховувати.

Дзвін кришталю рознісся поміж нас. Він пригубив вина, а я поклала келих на місце.

- Ти не вживаєш алкоголь?

Я негативно замотала головою приготувавшись пояснювати, але тут...

- Тоді сік?

- Ти так і не відповів... – я зробила ковток апельсинового фрешу. – У тебе є дівчина?

- Ні. – він посміхнувся, а в очах замиготіли вогники.

- Чому?

Він відсунув прибори поклавши руки на стіл. Прочистив горло і серйозно на мене подився.

- Не хочу розпорошувати себе на непотрібні справи. У мене є конкретні плани на майбутнє. І крок за кроком я іду до цілі. А закоханість відволікає. Забирає час, ресурси. До того ж, це емоції, які не дають зосередитися на головному. Та й я не вірю, що у нашому віці можна знайти серйозні відносини на все життя.

- Мені подобаються твої розмисли. – я мимоволі розплилася в посмішці.

- А мені подобаєшся ти.

Секунда очі в очі і... він знову продовжив спокійно їсти. А я так і застила з вилкою у руці. Для нього такі слова настільки буденні? Чи це я реагую надто гостро? Напевно він просто так проявляє ввічливість, а я вже надумала казна-що.

Після вечері, за яку до речі, заплатив сам, Роман, як і обіцяв, привів мене аж під самі двері квартири.

- Схоже, Кості досі нема. – зам’явся переступаючи з ноги на ногу. – Можу я зробити ще одну спробу напроситися на каву?

Я вже не розуміла, коли він серйозний, а коли жартує.

- Кава на ніч, шкідливо. – буркнула.

Насправді я засмутилася через відсутність Воронівського. Знову спати самій.

- Дякую. – я вирішила закінчити нарешті цей вечір. Раптова втома, що звалилася на плечі вимагала горизонтального стану. – Я ніколи раніше так чудово не проводила час. – обережно погладила хлопця по плечі.

- У тебе буде ще багато чудових моментів. Якщо будеш триматися за Воронівського.

Я лише важко зітхнула.

- Він не бачить у мені не те, що сестри... А й навіть далекої родички.

- Є почуття, які прив’язують набагато сильніше, ніж братерські.

- Ти про що? – я нахмурилася.

Та він обережно поцілував мене у щоку і пішов до ліфта.