Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

Тимофій, нахиляючись уперед, промовив:

— Так, ти наша улюблена сестра, тому ми робимо все, щоб ти була щаслива. А твій майбутній чоловік повинен бути гідним тебе... Ти, як королівська принцеса, також повинна відповідати.

Сибіл, вже спокійніше, але з легким жалем у голосі, відповіла:

— Так, розумію, Тіма.

Тамара, м’яко торкаючись її плеча, сказала:

— Не переживай, сестро. Твій принц буде тебе любити і берегти. Твій батько, Великий Емір Катару, не порадить тобі нічого поганого.

Сибіл з полегшенням зітхнула:

— Так, сестро Тамара.

Алі, помітивши, що сестра знову заспокоїлася, з усмішкою сказав:

— Ось і чудово, можеш йти, сестра.

Сибіл, почувши певне полегшення, встала і направилася до виходу.

Вадим, трохи задумавшись, вимовив:

— Хоча мені вона здається дивною... Останнім часом вона не зустрічається з нареченим і взагалі не говорить про нього. Може, вони посварилися?

Алі, качаючи головою, відповів:

— Малоймовірно... Тим більше її наречений багато працює. Не думаю, що вони могли посваритися.

Тамара, з сумом в очах, додала:

— Мені так здалося... Хоч би їй вийти заміж, нарешті.

У бесідці виникло напруження. Вадим, спостерігаючи за тим, як Сибіл іде, виглядав замисленим. Він поглянув на інших і заговорив з тривогою в голосі:

— Я не можу позбутися відчуття, що з Аміраном щось не так. Якщо він добереться до Сибіл, це може закінчитися погано.

Хазар, завжди спокійний, але з напруженням у голосі, відповів:

— Я теж відчуваю, що щось відбувається. Ця людина занадто небезпечна, і його амбіції виходять за межі всього. Якщо він вирішить втрутитися в наше життя, Сибіл може опинитися в небезпеці.

Сибіл сиділа біля вікна, дивлячись на прекрасний сад, який розкинувся за високими мурами палацу. Вона знала, що її доля вже вирішена — вона повинна вийти заміж за принца із Оману.

— Ви виглядаєте сумною, Ваше Величність, — промовила її служниця, ставлячи на стіл тацю з фруктами.

— Я просто думаю… про минуле, — тихо відповіла Сибіл.

Вона підняла руку і торкнулася кулона на шиї — єдиного нагадування про їхнє кохання з Аміраном. Вона думала, що він вже забув її. Вона думала, що це кінець…

Але чи справді це було так?

Невдовзі вона дізнається, що Аміран не збирається просто так відступати. І що їхній історії ще далеко до завершення…

Тим часом Аміран вдивлявся в незнайомця в чорному, його серце билося прискорено. Він відчував, що стоїть на межі чогось небезпечного.

— Що мені потрібно зробити? — нарешті запитав він.

Незнайомець усміхнувся.

— Відвоювати свою долю. Є спосіб змінити все. Але він потребує сміливості, сили… і готовності піти до кінця.

Аміран стиснув кулаки.

— Я готовий.

Чоловік кивнув і простягнув йому ще одну записку.

— Прочитаєш, коли залишиш це місце. А зараз — йди.

Аміран узяв записку і, не озираючись, рушив геть. Його думки були плутаними, але він знав одне — він більше не буде жертвою.

Палацова змова

У цей час у королівському палаці збиралися шейхи-принци. Вони були серйозні та зосереджені.

— Я не вірю, що він просто так відступить, — сказав Хазар, схрестивши руки на грудях. — Цей чоловік не розуміє ні слів, ні погроз.

— Нам потрібно діяти швидше, — додав Саїд. — Якщо він знову спробує наблизитися до Сибіл, цього разу все буде інакше.

— Ми повинні її захистити, — спокійно, але твердо промовив Алі.

Тамара, яка до цього мовчала, піднялася з місця.

— Ми зробимо все, щоб Сибіл була в безпеці. Але нам потрібно знати, які в нього плани.

Хазар кивнув.

— У мене є люди, які стежать за ним. Скоро ми дізнаємося, що він задумав.

В цей момент у зал зайшла служниця і низько вклонилася.

— Принцеса Сибіл просить дозволу говорити з вами.

Принци переглянулися.

— Нехай увійде, — сказав Алі.

Двері відчинилися, і Сибіл зайшла до зали. Вона виглядала спокійною, але її очі світилися тривогою.

— Я знаю, про що ви говорите, — тихо промовила вона. — І я хочу знати правду.

Принци здивовано подивилися на неї.

— Про що ти говориш, сестро?

Вона підняла голову.

— Я хочу знати, що з Аміраном. І що ви збираєтесь із ним зробити.

Сибіл уважно дивилася на братів, її серце стискалося від передчуття чогось важливого. Вона знала: якщо зараз вони їй не скажуть правду, то вона дізнається її іншим шляхом.

— Ви щось приховуєте, — твердо сказала вона. — Я хочу знати, що сталося насправді.

Принци переглянулися. Тамара першою заговорила:

— Сибіл, тобі краще не знати.

— Я вже не маленька дівчинка, — вона стиснула кулаки. — Скажіть мені правду!

Хазар зітхнув і подивився на Алі.

— Гаразд, ми розкажемо, — сказав Алі.

Він сів навпроти сестри й заговорив:

— Декілька днів тому ми знайшли листи з погрозами. Вони були адресовані нашим матерям. Ми дізналися, що їх писав Аміран. Він не хоче змиритися з тим, що ти заручена.

Сібіл розширила очі.

— Листи з погрозами?

— Так, — підтвердив Саїд. — Він писав, що ніколи не відпустить тебе, що готовий піти на все, аби ти була з ним.

— Ми пішли до нього і попередили, щоб він залишив тебе в спокої, — додав Тимофій. — Але він погрожував нам. Сказав, що зробить усе, щоб зруйнувати нашу родину, якщо ми завадимо йому.

Сибіл затремтіла.

— Це... неправда…

— Ми не будемо тобі брехати, сестро, — серйозно промовив Алі.

Тамара поклала руку на плече Сибіл.

— Ми розуміємо, що тобі важко це прийняти. Але Аміран уже не та людина, яку ти знала. Він одержимий тобою.

Сибіл не знала, що сказати. В її очах блищали сльози.

— Я хочу побачити ці листи…

Хазар мовчки піднявся і дістав зі столу декілька аркушів паперу. Він поклав їх перед сестрою.