Читати книгу - "Фройд би плакав"

євро, оскільки він саме збирався йти купувати свій сендвіч із лососем, а тут ти – такий недоречний зі своїми смішними двома грейцарами. Знизавши плечима, даєш йому ще одного папірця і три монетки – на тобі гроші, та й іди собі з Богом. Дякує і доста щиросердно бажає Gute Weihnacht [19]. В Мюнхені живуть Х'ялмарові батьки і меню гостини прораховується за тиждень вперед. В Мюнхені є жахливий район, нашпигований жахливими дискотеками, середній вік відвідувачів – 15 років, а середній місячний дохід -2000 євро від тата. Ще там горлопанить буйною російською по-псою білорус-укро-російська (в порядку вивішення прапорів на стіні, читаємо зліва направо) дискотека «Калинка», куди ходять «русскіє дєвушкі і армянскіє парні», з велетенським пап'є-маше Ленін– Head (Curry?!) [20] при вході і цим же безкоштовним входом для носійок вагін. Перехожі в Мюнхені вбиралися в таке ж саме страшне, шкіряне і сіре, як і перехожі в Києві.

– Якщо твоя теорія кольорів правдива – чим менше яскравості, тим далі просунулося суспільство чи окремий етнос – то в Німеччині, пардон, в Баварії ти бачиш приклад просто неймовірного розвитку, – зітхав Х'ялмар, сідаючи на оббите коричневим дерматином сидіння метро (в Берліні ті ж сидіння були непретензійно рожевими).

– Угу, – кивнула Марла, – йдеться про великі народи, що пережили себе. От які індонезійці? Стильні, яскраві, веселі, без-проблемні… ОК, зупинимося на одязі. Вони стильні, так? і плювати їм на бренди. А що тут? Дєвочка ота – пам'ятаєш, сиділа Дєвочка-«панк» поряд із нами в кав'ярні? – сирота, години дві перед дзеркалом просиділа, доводячи своє волосся до стану «я живу на смітнику, але рента його п'ять штук баксів на місяць», приміряючи gеrnuіnе trash [21] джинсики за €300 і малюючи собі розмазані тіні під очима, «бо ніби я тільки-но побилася». А бідолашні італійці носять светри із У-подібними вирізами поверх сорочок, так само гидко, як і мешканці села Побережжя івано-Франківської області, які – спитайте в Канигіна – стопудове є нащадками гіперборейців…

– Марлочко, ти хоч сама зрозуміла, що мені тут сказати хотіла? – обережно поцікавився Х'ялмар.

– Нє. В мене логіка пройобана багато років тому. А при-чинно-наслідкові зв'язки – штукенція давно не модна. – Марла загигикала і натягнула Х'ялмарову шапку македонських націоналістів йому аж на очі.

One Completery Wrong Air Romance [22]

Сказати про паризьке летовише Шарль де Ґолль, що воно – повний футуризм, це ше нічого про нього не сказати. Щоби збагнути всю його помпезність, зумисну ірраціональність і вражаючу, чарівну магічну незручність цього Летовища Летовищ, треба, щоб один ваш літак запізнився, а до наступного залишалося двадцять хвилин. Для повного усвідомлення могутньої краси Шарль-де-Голля вам треба мати за спиною дванадцятикілограмового наплічника, навантаженого пляшками з віскі, яке б ви ні за що на світі ніде не залишили, через плече у вас має теліпатися торба із не найновішим, а значить, далеко не найлегшим ноутбуком з усіма його бебехами, а в голові вашій має заклинити гірку червону думку про «Сатрап», яке кров з носа треба купити в одному із «Тах Frее» [23]. Зрештою, з кампарі у вас нічого не виходить і ви здаєтеся перед титанічною міццю летовища, з висолопленим язиком добігши до клятих дверей Е 43, біля яких вас чекає автобусик, щоб відвезти вас із терміналу Е на термінал С, з якого ви так цілеспрямовано сюди вершили свій похід, бо чомусь літак ваш стоїть саме там, а чого в різних місцях посадка і безпосередньо всадка (вона ж тріумфальне входження до літального апарату), того вам не збагнути Бо то і є велика таїна, що ім'я їй Стратегія

Марла нарешті скинута свої бесаги зі спини й плеча «Алкоголь мене руйнує Особливо, коли він у такій товстошкляній тарі» – Марла скривилася від вигляду вже забитих співгромадянськими торбами поличок для багажу Доведеться тепер все складати собі під дупу і сидіти на пожитках, як квочка

– Фак, – ніжно прошепотіла Марла і почала протискатися до свого місця біля вікна

– А чьо ви так долга? – запитала чорноволоса Марлина сусідка, – кто-та задєрживался?

Марла кивнула Мовний апарат зараз не був налаштований на жодну мову, а тим більше на маловживану російську Відтак Марла витягла свій плейєр і сумку з дисками «Музика хмар і пішли всі на хуй» – вона заплющила очі і замріяла про сон Втім, за якийсь час почали розносити їдло і сон кудись утік Цього разу Марла летіла на диво не-жлобськими «Аіr Frаnсе», і уже примірялася до вина, вагаючись між двома марками, як раптом фраза «І вию мнє, карочє Краснає» змусила її різко повернутися у бік сусідки-кралечки, що з й нафарбованих губ ця убогість злетіла Марла співчутливо скривилася і сказала до стюарда

– Du vin rouge pour mademauselle? S’il vous plait. [24]

– О, сенк'ю, – чорнявка з кривавими нитями дмухнула на Марлу солодкими пахощами «Сhanel Chance», як з'ясувалося вже згодом Дівчинка (дівулька9) тикнула на одну із пляшечок Марла кивнула на іншу

– Еt moi, je prends le «Chateаu» [25] Сheers' – то вже до чорнявки Дзеленькнули склянки Марла їсти не поспішала і розмовляти також Застеливши коліна серветкою, вона ліниво цяпкала в тарілці ножем і виделкою, не зовсім побоюючись падіння брунат-носоусної пасти на неї чи й на її сусідку. Кобіта їла дуже швидко, зігнувшись над своєю тацею, їй, видно, нелегко було втримати столові штрикачі у своїх нелюдських пурпурових нігтях із блискітками. Одяг дівульки був аж до неможливого київським: вузесенькі штанці, мініатюрні чорні чобітки на високих тонких підборах із незрозумілого застосування бляшками, підозріло містка бананоподібна сумочка (телефон, парфуми, косметичка «Lancome», пігулки і від вагітності, презервативи, ключі, серветки, гребінець, люстерко, сигарети «Davidoff slims», запальничка «Trussardi» тощо, можливі варіанти), ультрамодна (як би не страждали страждальці за страждання і тварин) шубка з натурального хутра і просто нереальний перелік | золотих та платинових каблучок, браслетиків, ланцюжків і сережок. Останніх, правда, тільки дві. Масивні блискучі брязкальця мелодійно казали «Дінь!», коли чорнявка ворушила головою.

Марла час від часу боковим зором навіть спостерігала за дівчиною. Згодом та порушила жувальну мовчанку:

– Ду ю спік рашн?

– Иии… А bit. S can understand it quite well but I’m a bit ashmed of speakihg [26], – Марла вже тепер бачила, що кобіта не зовсім рубає те, що їй кажуть, тож повторила іще раз, утричі повільніше:

– Я ро-зу-мі-ю де-я-кі сло-ва, але