Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Маленька мітла 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленька мітла"

262
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маленька мітла" автора Мері Стюарт. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 33
Перейти на сторінку:

Воно працює тільки до світанку, навіть для геніальної Мері Сміт, — Доктор Ді знову захихотів. — Все, що нам потрібно, це протримати їх в лісі до світанку, а потім, не поспішаючи, наздогнати. Звичайно, якщо вони вирішать залишитися тут і сховатись, в такому випадку…

— Ми просто будемо дивитись, як їх виманить голод, — із задоволенням зауважила мадам Мамблхук.

— Саме так, — відгукнувся Доктор Ді. — А тепер, дорога леді, якщо ми піднімемося трохи вище, у нас буде можливість спостерігати за всіма частинами лісу одночасно.

Його голос зник, коли дві мітли піднялися вище. Звук мітел ставав слабшим, але все ще був чутний дітям, які, з шурхотом, пробиралися крізь папороть на своєму бойовому коні.

Діти мовчали. Все було дуже погано. Вони віддалися в подальшому розвитку подій маленькій мітлі. Здавалося, вона розуміє, що відбувається. Раптово в декількох метрах попереду з'явилася галявина, залита зоряним світлом, яка вказувала, що край лісу близько. Мітла зупинилася і сіла на свої прути. Пітер без зайвих слів зліз і вирушив вперед до огорожі.

Потім він повернувся.

— Там інша відкрита галявина, велика, а внизу щось схоже на струмок. Там кілька дерев, але їх недостатньо — накриття не надто надійне. А далі щось схоже на болото.

— Що ж ми будемо робити?

Пітер недбало поплескав мітлу по держаку і мовив:

— Послухай, це нерозумно. Я чув, що вони сказали. Тепер зрозуміло, що ми повинні робити. Я вже говорив тобі раніше, в саду Доктора Ді. Якщо я залишуся тут, а ти полетиш, принаймні у когось одного буде непоганий шанс врятуватись. Бери обох котів, і давай домовимося про сигнал. Якщо я вискочу з протилежного боку лісу і приманю їх, то ти зможеш вирушати. А якщо на мітлі будеш тільки ти одна, ти доберешся до хмар раніше, ніж вони зметикують, що трапилося. А для початку…

— Ну, а ти?

— Зі мною все буде добре. Я шугону до лісу раніше, ніж вони збагнуть, що це лише я сам.

— Але тут не те ж саме, що в саду у Доктора Ді, — заперечила Мері. — Вони знають, що ти тут. Якщо вони здогадаються, що у тебе навіть немає мітли — а рано чи пізно вони збагнуть, що сталося — вони прийдуть до лісу шукати тебе.

— Вони мене не знайдуть. Тут темно.

— А вранці?

— Ну, це великий ліс, — сказав Пітер. — Я видерусь на дерево або ще щось вигадаю. А ти повернешся тим же шляхом і потрапиш допомогу.

— На мітлі? — запитала Мері. — З вікарієм, твоїм батьком, констеблем Баффіном і старим Зеведеєм на велосипедах?

Від такої перспективи Пітер навіть засміявся:

— Так, я думав, що ти обійдешся без мітли.

— А без мітли я не знаю дороги, — похмуро озвалася Мері.— І крім того, ти не повинен так чинити. Це недобре, Пітере. Або ми вибираємося разом, або зовсім нічого не будемо робити.

Вона задумалася, розминаючи в пальцях лист папороті. Потім поглянула на нього. Дивно було б подумати, що це та ж сама сором'язлива і скромна Мері Сміт, яка соромилась навіть розмовляти: — І не думай, що я не помітила, що ти вже двічі намагався врятувати мені життя, Пітере, і ризикував при цьому своїм. Але, або разом, або ніяк.

— Добре, — з полегшенням промовив Пітер.

«Він, — подумала Мері, — напевно ніколи в житті не був сором'язливим».

— Давай придумаємо щось інше. Як щодо Великого Заклинання? Чи немає в книжці чогось, що може допомогти?

— Ні, я вже думала, там немає. Є тільки саме це заклинання, але воно просто руйнує ту магію, яка вже є. Це позбавить магічної сили і нашу мітлу. І якби навіть я полетіла і залишила книгу захищати тебе, ти не зможеш знайти дорогу додому, та й разом нам її не знайти. — Вона повернула голову і кинула погляд на освітлену зірками галявину в кінці стежки. — Мені здається, що ми в якійсь іншій країні, не схожій на нашу, і справа тут не тільки в відстані.

— Послухай, — почав Пітер, — не треба так хвилюватися. Все буде гаразд, не сумнівайся. Ми щось вигадаємо. У будь-якому разі, я б нервував, якби мені довелося використати твоє Велике Заклинання. Просто уяви, раптом я це зробив, коли твоя мітла була б ще в повітрі. Приємно тобі буде впасти з висоти в двісті метрів? Ну, давай думати, що робити.

— Перш за все, дати мітлі відпочити, і, можливо, позалицятися до неї трошки. Схоже, їй це до вподоби. — Мері спішилася і стала гладити мітлу рукою, забрудненою в летючу-вночі.

Так, мітлі це подобалося. Вона стала тертися об руку Мері, замуркотіла…

Ні, звичайно, вона не муркотіла. Мері різко повернула голову. Це Тіб раптово замурчав біля її вуха. Він підняв голову і настовбурчив вуха; з глибини лісу, хтось, або щось — наближалося до них.

Розділ XIII
Пташки летять

— ХТОСЬ наближається, — різко сказав Пітер. — Давай швидше. По звуку схоже, що хтось рубає дерева, щоб сполохати нас, поки інший…

— Ні, — відповіла Мері. — Тіб нявкає. І подивись: маленька мітла не рухається. Замри і слухай.

Вони чекали,

1 ... 27 28 29 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленька мітла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленька мітла"