Читати книгу - "Місто кісток"

Алек виглядав таким нажаханим, наче вона попросила його вдягнути балетну пачку та виконати ідеальний пірует.

– Це найсмішніше про приземлених, – Джейс сказав, ні до кого конкретно не звертаючись. – Наскільки одержимі магією можуть бути ті, хто навіть не знає, що означає це слово.

– Я знаю, що воно означає, – огризнулася Клері.

– Не знаєш, тобі це лише здається. Магія – темна стихійна сила, а не тільки мерехтливі чарівні палички, магічні кришталеві кулі та золоті рибки, що розмовляють.

– Я і не говорила про золотих рибок…

Заперечно похитавши рукою, Джейс перервав її.

– Якщо просто назвати електричного вугра гумовою качечкою, він нею не стане, правда? І хай Бог допоможе бідоласі, що вирішить прийняти ванну з такою «іграшкою».

– Ти щось вигадуєш, – зауважила Клері.

– Ні! – сказав Джейс з неабиякою гідністю.

– Так, вигадуєш, – досить несподівано сказав Алек. – Слухай, ми не займаємося магією, гаразд? – додав він, не дивлячись на Клері. – Це все, що тобі потрібно знати.

Клері хотіла щось відповісти йому, але стрималася. Було схоже на те, що Алеку вона давно не подобалася. Не було сенсу загострювати ці стосунки. Вона повернулася до Джейса.

– Годж дозволив мені піти додому.

Джейс мало не впустив лезо Серафима, яке тримав у руці.

– Що він сказав?

– Щоб переглянути мамині речі, – виправилася вона. – Якщо ти підеш зі мною.

– Джейсе, – видихнув Алек, але Джейс проігнорував його.

– Якщо ти справді хочеш довести, що мої мама чи тато були Мисливцями за тінями, потрібно переглянути мамині речі. Те, що від них залишилося.

– Вниз кролячою норою, – криво посміхнувся Джейс. – Гарна думка. Якщо ми підемо просто зараз, у нас буде три-чотири години до смеркання.

– Піти з вами? – запитав Алек, коли Клері та Джейс рушили до дверей. Клері озирнулася. Він вже зводився з крісла, в очах була надія.

– Ні, – Джейс навіть не обернувся. – Все гаразд. Ми з Клері самі впораємося.

Алек обпік Клері кислотним поглядом. Вона зраділа, коли двері зачинилися. Джейс пішов уперед коридором, Клері майже бігла, аби встигати за його замашними кроками.

– Маєш ключі від будинку?

Клері глянула на свої кросівки.

– Так.

– Добре. Ми могли б проникнути до квартири і без них, та тоді більше шансів привернути непотрібну увагу.

– Як скажеш.

Хол переходив у вестибюль з мармуровою підлогою. В одній зі стін були чорні металеві дверцята. Лише тоді, коли Джейс натиснув на кнопку поруч з ними й стіна засвітилася, Клері зрозуміла, що це ліфт. Він під’їхав до них зі скрипом та тріском.

– Джейсе?

– Що?

– Як ти дізнався, що в мені тече кров Мисливців за тінями? Звідки ти це взяв?

Востаннє скрипнувши, ліфт зупинився. Джейс зняв засувку та відчинив дверцята. Усередині ліфт нагадував Клері пташину клітку: чорний метал з елементами декоративної позолоти.

– Я здогадався, – сказав він, замкнувши за собою дверцята. – Це здавалося найбільш вірогідним поясненням.

– Ти здогадався? Ти мав бути цілком упевнений, враховуючи те, що міг убити мене.

Він натиснув на кнопку в стіні, і з вібруючим скрипом, який Клері відчувала всім тілом, ліфт рушив.

– Я був упевнений на дев’яносто відсотків.

– Я бачу, – сказала Клері.

Напевне, в її голосі було щось таке, що змусило хлопця повернувся до неї. Клері вліпила йому такого дзвінкого ляпаса, аж Джейс похитнувся. Він приклав руку до щоки, скоріше від подиву, ніж від болю.

– Якого біса?

– Це за ті десять відсотків, – сказала вона.

Далі в ліфті вони їхали мовчки.

Під час поїздки потягом до Брукліна Джейс був оповитий гнівною тишею. Клері, тримаючись поближче до нього, почувалася трохи винною, особливо коли дивилася на червоний слід від ляпаса на його щоці.

Вона була не проти помовчати. Це дало можливість подумати. Дівчина знов і знову прокручувала в голові розмову з Люком. Згадувати це було боляче, наче натискаєш на хворого зуба, але вона не могла зупинитися.

На помаранчевому сидінні неподалік хихотіло двійко дівчат-підлітків. Клері ніколи не любила такий тип дівчат у школі: прозорі рожеві спортивні шльопанці та штучна засмага. Якусь мить Клері думала, що вони сміялися з неї, а потім здивовано зрозуміла, що вони дивилися на Джейса.

Вона згадала