Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Коли приходить темрява 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли приходить темрява"

737
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли приходить темрява" автора Ксенія Циганчук. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:
й дискотечним димом. Мені неважко було її розкусити.

— Уявляю, який ґвалт вона зчинила…

— Не те слово… Я не стала тобі все те розповідати сьогодні вранці. Не було часу, та й… та й ти мене просто приголомшив своїми новинами. — Вона зітхнула. — Щоразу щось неприємне…

— А з ким же вона ходила? З тими двома?

— Так, до того ж із ними був іще якийсь Олег.

— Ти його не знаєш?

— Не знаю я його, — роздратовано мовила дівчина. Ліза дістала цигарку. Підкурила. Останнім часом я помітив, що вона курить усе більше.

— Дай і мені.

Я обережно підкурив, захищаючи вогонь від вітру. «Треба купити запальничку», — подумалося.

— Ще й десь порізалася. — Ліза хмикнула й незадоволено похитала головою.

— Тобто? — Я випустив із рота дим. Відчувалося, як від цигарки заспокоюються нерви. Повз нас пройшли дві бабці.

— Чого ти на них так підозріло дивишся?

— Та йдуть і слухають, про що ми говоримо. — Мене те роздратувало.

— Ти що, не знаєш цих пліткарок? Люблять послухати, а потім переповідати своїм подружкам… А вони хіба дослухалися? — Ліза потерла підборіддя.

— Нам потрібно бути обережними. Ніколи не знаєш, хто стоїть у тебе за спиною.

Ліза неначе зблідла від моїх слів.

— Не зважай на них, — тільки й промовила вона. — Не хвилюйся, зараз це просто пліткарки, що живуть чужим життям. Їм просто не вистачає подій у своєму бутті.

— Ну, може, і так. А проте я не хочу, щоб нас підслуховували. — Я ще раз подивився жінкам услід.

Зараз вони прогулювалися подвір’ям, про щось розмовляли й, мушу визнати, кидали на нас темні погляди.

— Катя десь поранила руку, — продовжила Ліза. — Досить глибока рана. Видно, що чимсь гострим.

— Ти не запитала чим?

— Та запитала, але вона ще дужче розсердилась і роздратувалася. Тільки-от у мене підозри, що вона була не лише на дискотеці.

— Ніколи не знаєш, що ця дівчина може накоїти. — Я похитав головою й усміхнувся; знову затягнувся цигаркою. — Навіть у школі, пам’ятаю, завжди з кимсь сперечалася. Цікава вона в тебе людина. Загалом цілком спокійна, але часом таких вибриків від неї можна чекати! — Я знову всміхнувся.

— Так. А я як її сестра — та ні, як психолог! — мала б її зрозуміти. Але не можу. Я просто божеволію, коли вона мене не слухає. Гм, цікаво. У школі я постійно працюю з важкими дітьми, а з власною сестрою не маю змоги впоратися. Правду, певно, кажуть: коли маєш справу з чужим, то легше. Якщо зі своїм, емоції починають володіти тобою, а це однозначно шкодить. — Ліза ненадовго замовкла, про щось розмірковуючи. Відтак вирішила все-таки змінити тему. — До речі, Назаре, я поспілкувалася з Малашком і непомітно для нього випитала, що він робив у ніч убивства Заречнюка та Альони.

— Ну? — Я напружився.

— Нічого.

— Що, нічого?

— Він спочатку промовчав, ніби про щось задумався. А потім сказав, що весь той час був удома.

— Тобто алібі в нього немає?

— Виходить, що так. — Ліза дістала другу цигарку. — Окрім того, я розвідала, що він робив цієї ночі. Цієї ночі він теж був удома. Живе Малашко сам. Отже, ніхто його алібі підтвердити не може.

— Він нічого не запідозрив, коли ти в нього це все запитувала? Адже, якщо він і є вбивцею, це може мати небезпечні наслідки.

— Та ні, наче нічого. Він трохи спохмурнів. Як завжди, у принципі. Подумав, до речі, перед тим, як відповісти. І все, більше нічого підозрілого не помітила.

— Дай іще одну цигарку. — Я вже теж докурив першу. Підкурив нову. — Я б його все-таки не відкидав із рахунків. Хай там як, а в нього був мотив для вбивства Заречнюка.

— Узагалі не факт, що Заречнюк шантажував саме його.

— Так, але надто вже добре все сходиться.

— Ну, тут ти правий. Знаєш, Назаре, у цій справі я вже ладна підозрювати будь-кого. — Вона видихнула клубок диму.


***

«Чорт забирай!» — подумалося мені. Цей момент я тоді зовсім не завважив. Я вирішив поговорити з Крижем. Вистежив його. Зараз він був удома, а я підіймався сходами до його квартири. Проте я цілковито забув про одну важливу річ: надворі сутеніло, а всі вбивства траплялися з настанням темряви. Це, звісно, дурня, проте від цієї думки мороз пройшовся по спині.

Я затримався в Лізи. День виявився важким. Якщо не згадувати про жахливу ранкову знахідку, то на вечір іще додалася чергова сварка з Катею. Дівчина просто шаленіла від того, що її хотіли відрядити

1 ... 27 28 29 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли приходить темрява», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли приходить темрява"