Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Замiж за старого, Мері Лі 📚 - Українською

Читати книгу - "Замiж за старого, Мері Лі"

778
0
01.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Замiж за старого" автора Мері Лі. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 70
Перейти на сторінку:
Глава 20

- Це ж треба, яка зустріч! - Зло посміхнувся Артур, який все ще тримав за лікоть Марину. Дівчина вже перестала ридати на всю округу і лише іноді схлипувала. -А хтось казав, що їде з села.

Оля перевела погляд на колишню подругу і її не покидала думка, що ця Крикунка прикидається. Навіщо розігрувати спектакль? Невже не розуміє, що лише відверне від себе Дмитра, якого так хоче роздобути? Звичайно, безглузді витівки Марини засмучують, але в той же час дівчину шкода. Виставляє себе дурною, при цьому сама не розуміє цього.

- Я думав, в перший раз ви мене правильно зрозуміли. Повторюся, я їхав в місто на кілька днів і нещодавно приїхав до Олі. - Насупився Дмитро, який намагався подумки зібратися і вгамувати хвилю обурення, що піднімається. Вже який раз йому доводиться виправдовуватися? Невже цього хлопця недостатньо однієї фрази, щоб усвідомити суть сказаного? - Може бути ви зараз поясніть, що відбувається? Як я розумію, ви хочете щось сказати, якщо не Дівчину почали заспокоювати, а потягли її через всю вулицю до нас. Я слухаю.

- Я навіть слів не можу підібрати, щоб дати опис ... вам ... тобі. - Гнівно оскалився Артур. - Я не потерплю в своєму селі людину, яка в нахабну охмуряє мою дівчину. Він ще примудряється брехати мені прямо в обличчя, стверджуючи, що це не так!

Оля ахнула від слів хлопця. Він знову за своє? Як можна бути настільки безглуздим, не зрозумівши, що Марина байдужа Дмитру. Які б таємниці не приховував наречений, але вона йому більше вірила, ніж цим двом. А раптом Артур заодно з Мариною? Можливо, весь цей сир-бор затіяли для якоїсь певної мети?

Спочатку Марина приставала до Дмитра, потім Артур прийшов до Олі, щоб нібито вивести на чисту воду її нареченого. Тепер вони вже об'єдналися.

- Артур, не треба. - Схлипнула Марина, легенько потягнувши хлопця за рукав сорочки. Здавалося, що вона хоче відвести його звідси, але це лише показуха. Так як рухи дівчини були не дуже-то наполегливими-вона смикала так, ніби всіх сил позбулася.

- Тихіше, мила, я зараз розберуся з цим хлищем і більше він тебе не потурбує. - Заявив Артур, притиснувши дівчину до себе, а Та чомусь недобро зиркнула на нього.

- Артуре, ви усвідомлюєте те, що говорите? - Все ще зберігаючи самовладання, промовив Дмитро. - За наклеп можуть бути серйозні наслідки.

- Я відповім за свої слова! - Артур різко випустив Марину з обіймів, потім загрозливо рушив у бік Дмитра. - Ти-негідник, возомнивший з себе Казанову, намагаєшся приставати до чужої дівчини? Бач, чого захотів! Я швидко зменшу твій запал. Я знаходив управу на мужиків, які поздоровее тебе були.

- Що ж, я лише радий подивитися, як збираєшся виконати свою загрозу. - Посміхнувся Дмитро, який пішов назустріч розлюченому хлопцеві.

"Ні, стій" - Оля подумки покликала Дмитра. Вона сторопіла від реакції свого нареченого. Схоже, Артур все-таки вивів його з себе. Від колишнього холоднокровності не залишилося і сліду. Недовго думаючи, Оля виступила вперед, обійшовши Дмитра І встала перед Артуром.

- Скільки можна вигадувати?! - Оля не змогла б більше витерпіти жодного поганого слова на адресу Дмитра. А тут Артур зібрався кулаками махати? Ну, вже ні! - Я сита по горло вами двома. Вам зайнятися нічим, як тільки наговорювати? А ти! - Вона повернулася до Марини так різко, що подруга дитинства не встигла вчасно прибрати нахабну посмішку. Лише в останній момент схаменулася, невинно зачинивши очима. - Як смієш продовжувати плести свої інтриги? Тобі дали ясно зрозуміти, що ми з Дмитром наречений і наречена! Не соромно приставати до того, хто скоро стане моїм чоловіком?

- Оля, та ти з глузду з'їхала! - Прикрикнув на неї Артур. - Я не подивлюся, що ти моя подруга і ми разом росли. Відчитаю тебе по повній програмі за звинувачення, які ти кидаєш Марині!

- Можеш вичитувати скільки влізе! - Парирувала Оля, тикаючи пальцем в груди Артура. - Але я кажу правду на відміну від твоєї улюбленої "малятка". Ми з моїм нареченим йдемо, а ти разом з Мариною стійте тут і з'ясовуйте стосунки один з одним. Немає бажання вислуховувати нахабну брехню. Вже люди збираються і дивляться на нас, так що щасливо залишатися!

Оля повернулася до Дмитра і хотіла була попрямувати в його бік, як раптом повз неї пролетіла Марина. Вона підбігла до Дмитра і вчепилася в сорочку, з її очей полилися градом сльози.

- Я давно хочу сказати, що не можу не думати про вас. - Схлипуючи, промовила Марина Дмитру. - Коли я вперше вас побачила, то відчула, як серце заколотилося. Пол немов пішов з-під ніг. Думала, спятила. Але тепер впевнена, це любов з першого погляду.

Дмитро стояв спокійно, дивлячись зверху вниз на заплакане обличчя Марини, яка схлипувала і плутано тараторила. Оля мовчки глянула на Марину і свого нареченого, боячись поворухнутися. Все ж невеликий сумнів в її свідомість закралося щодо всієї цієї ситуації. Залишалося дочекатися відповіді Дмитра. Артур відкривав-закривав рот як риба, потім нарешті заговорив.

- Марина, ти що робиш? - Здивовано запитав хлопець свою дівчину. - Ти ж мені говорила…

- Замовкни! - Марина обернулася і гнівно поглянула на Артура. - Я не знаю, що ти придумав, але я люблю Дмитра. Не тебя.

- Марина, прошу вас, зупиніться. - Дмитро взяв її за руки, що стискали його сорочку, і акуратно відсторонив дівчину. - Ви виставляєте себе в невигідному світлі.

- Нехай так, але я не можу більше приховувати своїх почуттів. - Наполягала Марина. - Не відштовхуйте мене.

- Вибачте, я не вірю вашим словам. Без поняття для чого весь цей цирк, але не чекайте від мене позитивної відповіді. - Промовив Дмитро, потім глянув на Олю. - Я знайшов свою другу половинку, тому інша дівчина мені не потрібна. Сподіваюся, все добре мене розчули. Більше повторюватися не має наміру.

У наступний момент Дмитро підійшов до Олі, обійняв за талію і повів в будинок її тітки. Вони не поверталися в сторону, де залишилися стояти Артур і Марина. Як не дивно, ззаду ніяких звуків більше не лунало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 27 28 29 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замiж за старого, Мері Лі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Замiж за старого, Мері Лі"