Читати книгу - "Артеміс Фаул, Йон Колфер"

— Так я і думав. Ледь я глянув йому в очі, одразу зрозумів, що він або геній, або божевільний.

Із монітора на них дивилися холодні очі Артеміса.

— Тож, хто він? — поцікавився Фоулі. — Геній або божевільний?

Рут зняв із гачка кобуру зі своїм трьохбарельним бластером.

— Яка різниця? — кинув він, застебнувши її на поясі. — Відвезіть мене до зовнішньої лінії Е1. Здається, Фаулу відомі всі наші правила. Час їх порушити.

Глава 7: МУЛЬЧ

Мульч Діггумс, гном-клептоман. Сумнівна особа, навіть за стандартами Артеміса Фаула. Наче в нашій історії без нього обмаль аморальних типів.

Мульч народився в типовій родині печерних гномів. Він дуже рано зрозумів, що довбати скелю — то не для нього, і можна знайти своїм талантам значно краще застосування, а саме: риття ходів і проникання до помешкань, переважно до будинків Народу Бруду. Щоправда, це означало втратити магічні здібності. Житло вважалося священним. Якщо ти порушив правило, будь готовий до наслідків. Мульч не дуже цим переймався. Не сказати, щоб він так уже й часто вдавався до магії. Що з нею робити в шахтах?

Кілька століть справи йшли дуже добре, і він навіть побудував на поверхні досить прибутковий бізнес. Але одного разу він спробував продати кубок ФІФА підземному офіцеру ЛЕП. Відтоді вдача від нього відвернулася, і його заарештовували уже двадцять разів. Загалом він провів у в’язниці триста років.

Апетит до тунелів у Мульча був неабиякий, і ці слова можна розуміти буквально. Для тих, хто не обізнаний із механізмом будування тунелів, спробую пояснити. Як і деякі представники родини рептилій, гноми-самці можуть дуже широко розкривати щелепи, що дозволяє їм перетравлювати кілька кіло землі за секунду. Неймовірний метаболізм допомагає переробити матеріал, витягуючи з нього всі корисні мінеральні речовини... і земля викидається з протилежного кінця. Чарівно.

Саме зараз Мульч нудився в кам’яній в’язниці центрального відділку ЛЕП. Принаймні робив вигляд, що йому нудно, а сам міряв камеру своїми чоботями, підбитими залізом.

Гоблінсько-гномська війна була в розпалі, а якісь розумні офіцери ЛЕП не вигадали нічого кращого, ніж посадити Мульча до однієї камери з екзальтованими гоблінськими тінейджерами. Може, через недогляд. Та скоріше хотіли помститися за те, що гном обчистив кишені офіцерові, який його ж і заарештував.

— Слухай, гноме, — спитав його пустоголовий гоблін, чиє бородавчате обличчя було геть укрите татуюванням. — Як сталося, що ти не прогриз собі тунелю звідси?

Мульч постукав по стіні:

— Скеля.

Гобліни зареготали.

— Ну то й що? Не твердіша за череп гнома.

Його товариші зареготали. Мульч разом із ними. Подумав, що так розумніше. Помилився.

— Ти, гноме, наді мною смієшся?

Мульч замовк.

— Із тобою, — поправив він. — Я сміюся разом із тобою. Жарт про череп дуже смішний.

Гоблін присунувся ближче, його ніс майже торкався носа Мульча.

— Ти ко-мен-ту-єш мою поведінку, гноме?

Мульч спантеличено замислився. Якщо він зараз вибухне, то проковтне ватажка, ніхто і оком не встигне моргнути. Але гобліни погано перетравлюються. Дуже кістляві.

Гоблін створив вогняну кульку і підкинув над долонею:

— Я тебе запитав, товстуне.

У Мульча немов разом відкрилися пори, він увесь спітнів. Вогонь гномам не подобався. їм навіть думати про нього не подобалося. На відміну від інших магічних створінь, гноми аж ніяк не хотіли жити на поверхні землі. Дуже близько до сонця. Як би іронічно це не звучало стосовно одного з тих, хто позбавляє Народ Бруду скарбу.

— Н-навіщо? — пробелькотів він. — Я просто хотів бути люб’язним.

— Люб’язним? — вишкірився бородавчастий. — Ви не знаєте, що означає це слово. Страхополохи, от ви хто.

Мульч дипломатично кивнув.

— Усі кажуть, що ми трохи ненадійні.

— Трохи ненадійні! Трохи ненадійні! Мій брат Флегм попав у засідку, яку організував набрід гномів, замаскованих під купи лайна. У нього досі шок!

Мульч зі співчуттям кивнув.

— Старі виверти. Огидно. Це одна з причин, чому мені не хочеться перебувати в Братстві.

Бородавчастий гоблін крутнув вогняну кулю.

— У цьому світі мені не подобаються дві речі.

Мульч зрозумів, що саме зараз він дізнається, які саме.

— По-перше, смердючі гноми.

Не дивно.

— А по-друге, ті, хто зраджують своїх одноплемінників. Із того, що я почув, ти належиш відразу до обох категорій.

Мульч слабенько посміхнувся.

— Така вже моя вдача.

— Вдача тут ні до чого. Доля розпорядилася так, що ти потрапив до моїх рук.

Іншого дня Мульч завважив би, що вдача і доля, власне, одне й те саме. Але не сьогодні.

— Тобі подобається вогонь, гноме?

Мульч похитав головою.

Бородавчастий вишкірився.

— Погано, бо будь-якої секунди я можу запустити цю вогняну кулю тобі в горло.

У горлі гнома пересохло. Хіба це не типово для Братства Гномів? Що гноми ненавидять? Вогонь. Які істоти єдині вміють пускати вогняні кулі? Гобліни. Тож із ким б’ються гноми? Це ж і дитина зрозуміє.

Мульч відступив до стіни.

— Обережно. Ти нас усіх спалиш.

— Не нас, — посміхнувся бородавчастий і підніс вогняну кулю під самісінький ніс. — Ми абсолютно вогнетривкі.

Мульч прекрасно розумів, що зараз відбудеться. Він не раз бачив такі штучки в темних алеях. Ватага гоблінів заганяє безпритульного брата-гнома в глухий кут, завалює на землю і розряджає кілька барелів прямо йому в обличчя.

Ніздрі у бородавчастого затремтіли, немов він збирався вдихнути вогняну кулю. Мульч здригнувся. Лишався єдиний шанс. Гобліни зробили одну велику помилку. Вони забули зв’язати йому руки.

Гоблін вдихнув через рот, закрив його. Набрав більше повітря, щоб видихнути вогонь. Закинув голову назад, направив носа на гнома і мало не видихнув. Мульч блискавкою підскочив до нього і засунув йому в ніздрі свої великі пальці. Так, це огидно, проте значно краще, ніж перетворитися на шашлик.

Виходу вогняній кулі не лишилося. Вона відскочила від пальців Мульча і рикошетом полетіла до гоблінської голови. Каналами найменшого опору виявилися слізні залози, тож полум’я вирвалося на волю прямо під очами гобліна. По стелі розсипалися іскри.

Мульч витяг пальці і, похапцем їх витерши, засунув у рота, щоб натуральний цілющий бальзам, тобто слина, почав процес загоєння. Звісно, якби в нього лишилася магія, він би позбавився опіків за кілька секунд. Та за кримінальне життя доводиться платити.

Вигляд