Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аріель виймає з шафи великий моторошний акумулятор з електродами.
АРІЕЛЬ: До одного місця, що твої мамочка й татко робили з тобою й твоїм братом. До задниці. Я їх закатував би на фік, якби вони тут були — як зараз тебе закатую. Бо два «неправильно» не роблять одне «правильно». Два «неправильно» не роблять одне «правильно». Так що ставай навколішки, будь ласка, підключу тебе до акумулятора.
Катурян задкує від нього.
КАТУРЯН: Прошу, не треба більше...
АРІЕЛЬ: Іди сюди, я сказав. Будь ласка.
Заходить Тупольський.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Що тут у вас?
АРІЕЛЬ: Та хочу підключити його до акумулятора.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Господи, а чого аж тепер?
АРІЕЛЬ: Заговорилися.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Про що?
АРІЕЛЬ: Ні про що.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ти видав свою промову «Діти даватимуть мені цукерки, як я буду старий»?
АРІЕЛЬ: Бляха. Ну ти..!
ТУПОЛЬСЬКИЙ (здивований): Що таке? Ти сьогодні вже вдруге її...
АРІЕЛЬ (до Катуряна): Ти! Стань навколішки, будь ласка. Я ж тебе чемно попросив.
Катурян повільно підходить до Аріеля. Тупольський сідає за стіл, переглядає решту Катурянового зізнання. Катурян стає навколішки.
КАТУРЯН: Аріель, а вам хто перший звелів колись стати навколішки? Мама чи тато?
Аріель завмирає. У Тупольського відвисає щелепа.
АРІЕЛЬ: Щоб я здох.
КАТУРЯН: Мабуть, тато. Правильно?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ой, тільки не розказуй йому свою мурню про тата! Ти чув, Аріель? Господи!
АРІЕЛЬ: Ні, Тупольський, свою «мурню» про тата я йому розкажу.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Що? Ох. Чорт. Це ж таке старе.
АРІЕЛЬ (до Тупольського): Ти весь час згадуєш про ту мурню. Що за натяки на моє проблемне дитинство?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ніякої мурні я не згадую. Це ти весь час розворушуєш згадки про своє проблемне дитинство.
АРІЕЛЬ: Я ніколи й слова не казав про своє проблемне дитинство. І я б не вживав слово «проблемне» при описі мого дитинства.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: А яке б ти слово вживав? «Дитинство, в якому тебе трахав рідний батько»? Це вже не слово, це ціле речення.
Аріелем починає трясти.
АРІЕЛЬ: Тупольський, яку ще інформацію ти хочеш видати затриманому?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Мене вже нудить, що всі навколо своїм паскудним дитинством виправдовують свою паскудну поведінку. Мій батько був садист і алкоголік. І що — я теж садист і алкоголік? Справді, я такий, але це мій власний вибір. Я вільно це визнаю.
АРІЕЛЬ: Я хотів би повернутись до тортур затриманого. Ти примушуєш його чекати.
Говорячи це, Аріель прикріпляє до Катуряна електроди.
АРІЕЛЬ: Тупольський, ти сьогодні зайшов за межу.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, я перечитую зізнання затриманого, щоб не виявилося, що ми пропустили якийсь аспект справи. Я роблю свою роботу. Я не катую заарештованого довбеника тільки для того, щоб угамувати свої мстиві садистські фантазії.
АРІЕЛЬ: Дуже далеко зайшов.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, будь ласка, швидше катуй затриманого. Нам через півгодини треба його розстріляти.
Аріель приєднує електроди до акумулятора.
КАТУРЯН: Аріель, де ваш батько тепер?
АРІЕЛЬ: Не кажи ні слова, Тупольський! Не кажи ні слова!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я й не кажу ні слова. Я читаю його зізнання. Роблю свою роботу. Як я й казав.
КАТУРЯН: Він у в’язниці?
АРІЕЛЬ: А ти теж закрий рота, підор.
КАТУРЯН: А то що ви зробите? Будете катувати й стратите? (Пауза.) Він у в’язниці?
АРІЕЛЬ: Цс, цс, цс. Мені треба зосередитись...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Він не у в’язниці, ні.
АРІЕЛЬ: Що я щойно сказав?
КАТУРЯН: Його не заарештували?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Його не змогли заарештувати.
АРІЕЛЬ: Тупольський! Буде дуже погано для всіх причетних продовжувати цю... цю тему розмови.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: У мене жахливе відчуття, що ти маєш рацію.
АРІЕЛЬ: Тому я приєднаю останній електрод осюди...
КАТУРЯН: Чому його не змогли заарештувати?
Аріель нарешті розібрався з електродами й уже готовий увімкнути струм, коли Тупольський в останню можливу мить починає говорити.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бо Аріель його вбив, от чого.
Аріель злегка хихикає й знову трясеться.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Але це було не справжнє вбивство, правда ж? Скоріше, самозахист, що зменшує відповідальність і так далі. Я кажу, що це вбивство, щоб його подражнити. Я теж убив би татуся, який щотижня залазить до мене в ліжко, починаючи з восьми років. (Пауза.) Він придушив його подушкою вві сні. Бачу, хлопці, у вас багато спільного.
Тупольський ляскає зізнанням об стіл.
Пауза.
АРІЕЛЬ: Я зараз піду до коменданта, доповім про твою поведінку під час слідства. Від початку в ньому нема чіткості і ясності. Якийсь суцільний «периферійний зір»! Суцільне «периферійне бачення знизу очей». Що це мало означати?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Потребу дезорієнтувати й дестабілізувати затриманого будь-яким безглуздям. Це все є в підручниках, Аріель. А зараз я хотів би продовжити допит затриманого без твоєї електричної тріщалки, тому, будь ласкавий, відключи пана Катуряна від проводів, мені треба, щоб він зосередився.
АРІЕЛЬ: А ще я попрошу коменданта, щоб поставив мене керівником слідства замість тебе, бо це вже не вперше таке відбувається, і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах», після закриття браузера.