Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

схиливши докупи голови й записуючи щось на аркуші пергаменту. Було дуже незвично бачити, як Фред і Джордж мовчки працюють над чимось у куточку. Зазвичай вони любили гамір і завжди намагалися бути в центрі уваги. Вони, здається, приховували від інших якусь таємницю, і Гаррі відразу пригадав, як вони колись у «Барлозі» щось удвох писали. Він навіть було подумав, що то черговий бланк замовлень на «Відьмацькі витівки Візлів», але ж ні - бо тоді вони обов'язково поділилися б цим задумом з Лі Джорданом. Може, це якось стосується Тричаклунського турніру?

Поки Гаррі спостерігав за ними, Джордж похитав головою, закреслив щось і дуже тихенько сказав Фредові, хоч його слова в майже порожній вітальні все одно було чути: - Ні... бо скидається, ніби ми його звинувачуємо. Треба обережніше...

Тут Джордж озирнувся й побачив, що Гаррі на них дивиться. Гаррі всміхнувся і знову взявся до пророцтв - він не хотів, щоб Джордж подумав, ніби він їх підслуховує. Невдовзі близнюки скрутили свій пергамент, попрощалися й пішли спати.

Хвилин за десять після того, як пішли Фред із Джорджем, відкрився отвір у портреті, й до вітальні залізла Герміона. Вона тримала в одній руці сувій пергаменту, а в другій - ящик, у якому щось торохтіло. Криволапик вигнув спину і завуркотів.

- Привіт, - сказала вона, - я щойно закінчила.

- Я теж! - переможно кинув перо Рон.

Герміона поклала речі на вільне крісло, а сама сіла біля Рона й підсунула до себе його пророцтва. - Бачу, в тебе буде не дуже добрий місяць, - глузливо мовила вона, а Криволапик згорнувся в неї на колінах.

- Принаймні я про це попереджений, - позіхнув Рон.

- Ти, здається, двічі втопишся, - зауважила Герміона.

- Справді? - зазирнув у власні пророцтва Рон. - Зараз поміняю - я не втоплюся, бо мене розчавить дикий гіпогриф.

- А ти не думаєш, що все це шито білими нитками й видно, що ти все вигадав? - спитала Герміона.

- Та як ти смієш! - удавано розсердився Рон. - Та ми тут вколювали, як ельфи-домовики!

Герміона підняла брови.

- Це просто такий вислів, - поспіхом додав Рон. Гаррі теж відклав перо, щойно напророчивши собі смерть через відрубування голови.

- А що у тебе в ящику? - спитав він.

- Дивно, що вас це цікавить, - сказала Герміона, криво глянувши на Рона. Вона підняла накривку й показала їм, що там було.

Всередині лежало з п'ятдесят різнокольорових значків з однаковими написами на них: ССЕЧА.

- Сеча? - здивувався Гаррі, розглядаючи один зі значків. - Що це таке?

- Та не сеча, - нетерпляче пояснила Герміона, - а С.С.Е.Ч.А. Тобто Спілка Сприяння Ельфам-Чорноробам Англії.

- Ніколи про таку не чув, - знизав плечима Рон.

- Авжеж не чув, - жваво відказала Герміона, - бо я її щойно створила.

- Так? - здивувався Рон. - І скільки в ній членів?

- Ну... якщо ви вступите... то буде троє, - відповіла Герміона.

- І ти думаєш, що ми будемо швендяти зі значками, на яких написано «сеча»? - запитав Рон.

- ССЕЧА! - обурилася Герміона. - Я хотіла дописати «Годі знущатися над нашими побратимами-чарівниками, борімося за зміну їхнього правового статусу», але це не вмістилося на значку. Тож це буде назва нашого маніфесту.

Вона показала їм сувій пергаменту.

- Я ретельно дослідила все в бібліотеці. Ельфи вже багато століть перебувають у рабстві. Аж не віриться, що досі ніхто не звертав на це уваги.

- Герміоно, послухай, нарешті! - голосно крикнув Рон. - Їм... Це... Подобається... Їм подобається бути в рабстві!

- Наша програма-мінімум, - ще голосніше крикнула Герміона, вдаючи, що нічого не почула, - полягає в забезпеченні ельфам-домовикам справедливої платні й задовільних умов праці. Програма-максимум передбачає внесення змін у закон про заборону використання чарівної палички та спробу залучити когось із ельфів до роботи у відділі контролю за магічними істотами, адже вони там зовсім не представлені.

- А як нам це зробити? - здивувався Гаррі.

- Спочатку навербуємо нових членів, - жваво пояснила Герміона. - Їм для цього треба буде купити значок - він коштує два серпики, - а на виручені кошти виготовимо листівки. Роне, ти будеш скарбником... у мене нагорі є бляшанка для збирання грошей... а ти, Гаррі - секретарем, тож можеш записувати мої слова для протоколу наших перших зборів.

Герміона на мить замовкла, радісно поглядаючи на хлопців, а Гаррі не знав, що йому робити: чи перечити Герміоні, чи реготати, дивлячись на Ронів вираз обличчя. Цю тишу порушив не Рон, який ніби заціпенів, а легеньке постукування в шибку. Гаррі зиркнув туди й побачив у місячному сяйві білу полярну сову, що сиділа на карнизі під вікном спорожнілої вже вітальні.

- Гедвіґо! - крикнув він і кинувся до вікна, рвучко його відчиняючи.

Гедвіґа пурхнула в кімнату, підлетіла до столу й приземлилася на сувій з Гарріним гороскопом.

- Нарешті! - зрадів Гаррі, кинувшись до сови.

- Вона принесла відповідь! - захвилювався Рон, показуючи на брудний аркуш пергаменту, прив'язаний до Гедвіжиної лапи.

Гаррі поспіхом його відв'язав і почав читати, а Гедвіґа вмостилася йому на коліна, тихенько ухкаючи.

- Що він пише? - затамувала подих Герміона.

Лист був коротесенький, і його явно було нашкрябано у великому поспіху. Гаррі почав читати вголос:

Гаррі!

Негайно вилітаю на північ. До мене вже доходили різні дивні чутки, тож новина про твій шрам стала останньою краплею. Якщо він знову заболить, іди прямо до Дамблдора - кажуть, він запросив на роботу Дикозора, котрий уже був на пенсії, а це означає, що Дамблдор добре читає знаки, навіть якщо ніхто інший їх не читає.

Скоро сконтактуємось. Мої вітання Ронові й Герміоні. Будь пильний, Гаррі.

Сіріус.

Гаррі глянув на Рона з Герміоною, а ті витріщилися на нього.

- Він вилітає на північ? - прошепотіла Герміона. - Тобто, повертається?

- Які знаки читає Дамблдор? - перепитав спантеличено Рон. - Гаррі... що сталося?

Бо Гаррі раптом гупнув себе по лобі кулаком, аж Гедвіґа впала йому з колін.

- Я не повинен був йому говорити! - люто вигукнув Гаррі.

- Що ти верзеш? - нічого не розумів Рон.

- Він подумав, що мусить вертатися! - Гаррі вдарив кулаком по столі, а Гедвіґа злетіла на спинку Ронового стільця, обурено ухкаючи. - Бо він вирішив, що я потрапив у біду! А зі мною все гаразд!.. Нема в мене для тебе нічого, - роздратовано кинув Гаррі Гедвідзі, що вичікувально клацала дзьобом, - якщо хочеш їсти, то лети в соварню.

Гедвіґа зиркнула