Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

Міка досить чемно кивнула, вибачилася за непорозуміння, вийшла за ворота. Намагаючись не озиратися, звернула в той провулок, де її висадив візник. Покосилася через плече, переконуючись у відсутності спостерігачів, і шмигнула у хвіртку, призначену для обслуги.

Пригнулася, ховаючись за густим бузком, досягла магістратської стіни. Тихо ступаючи, попрямувала до бічних дверей – тих, які використовувала щоразу, коли поспішала.

– Не дозволено пускати.

Міка не здивувалася – зрозуміло, що цей вхід не могли залишити без нагляду. Але одна справа – двір із купою людей, і зовсім інша – тихі кущі.