Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Убивство в будинку вікарія 📚 - Українською

Читати книгу - "Убивство в будинку вікарія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Убивство в будинку вікарія" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 61
Перейти на сторінку:
мене в дім, відчинила двері й сказала з переляканим обличчям:

– Ой, мем, до вас прийшов поліційний інспектор, і він каже, що мусить поговорити з вами.

Настала пауза. Обличчя місіс Лестрандж не змінилося. Лише її очі повільно заплющилися й розплющилися знову. Вона, схоже, раз або двічі зробила ковтальний рух, потім сказала тим самим ясним, спокійним голосом:

– Проведи його сюди, Гілдо.

Я почав підводитися, але вона владним порухом руки наказала мені сидіти.

– Якщо не заперечуєте, то я буду вам дуже вдячна, коли ви залишитеся.

Я знову сів на своє місце.

– Звичайно, якщо ви так хочете, – промурмотів я, а тим часом Слек уже ввійшов до кімнати швидкою стройовою ходою.

– Добридень, мем, – почав він.

– Добридень, інспекторе.

У цю мить він побачив мене й спохмурнів. Не було сумніву – Слек мене не любив.

– Сподіваюся, ви не проти присутності вікарія?

Либонь, Слекові було незручно признатися, що моя присутність його не влаштовує.

– Ні… – сердито пробурчав він. – Хоч, можливо, було б ліпше…

Місіс Лестрандж не звернула уваги на його натяк.

– Що я можу зробити для вас, інспекторе? – запитала вона.

– Ідеться, мем, про вбивство полковника Протеро. Мені доручено розслідувати цю справу, і я допитую людей.

Місіс Лестрандж кивнула головою.

– Із суто формального погляду я запитую кожного, де він перебував учора ввечері між шостою й сьомою годинами. Така форма наших допитів, я думаю, ви розумієте.

– Ви хочете знати, де я була учора ввечері між шостою й сьомою годинами?

– Атож, мем.

– Дайте-но я подумаю. – Вона міркувала якусь хвилину. – Я була тут, у себе вдома.

– Он як! – Я побачив, як спалахнули очі інспектора. – А ваша покоївка – ви, певно, маєте лиш одну покоївку – може підтвердити ваші слова?

– Ні, учора Гілда мала вільний вечір.

– Зрозуміло.

– Тому, на жаль, вам доведеться повірити мені на слово, – сказала місіс Лестрандж люб’язним тоном.

– Ви серйозно стверджуєте, що вчора перебували вдома протягом усього вечора?

– Ви запитали мене, де я була між шостою й сьомою годинами, інспекторе. Відразу пополудні я виходила прогулятися. Я повернулася додому раніше п’ятої.

– У такому разі, якщо одна леді – міс Гартнел наприклад – стверджує, що прийшла сюди близько шостої години, подзвонила у двері, але ніхто її не почув і вона мусила піти геть, то ви скажете, вона помилилася, так?

– Зовсім ні. – Місіс Лестрандж заперечливо похитала головою.

– Але ж…

– Якщо ваша покоївка на місці, вона може сказати, що вас нема вдома. Але якщо ви сама-одна і вам нікого не хочеться бачити, то залишається тільки дозволити гостям дзвонити, скільки їм заманеться.

Інспектор Слек здавався трохи спантеличеним.

– Літні жінки жахливо мене знуджують, – сказала місіс Лестрандж. – Міс Гартнел є особливо занудною. Вона подзвонила не менше шести разів, перш ніж пішла геть.

Вона приязно всміхнулася до інспектора Слека.

Інспектор трохи змінив тему розмови:

– Отже, якби хтось сказав, що вони вас бачили в цей час…

– Але вони не могли мене бачити, чи не так? – Вона швидко намацала слабке місце інспектора. – Ніхто не бачив мене тоді, бо я була вдома, ви вже знаєте.

– Так, мем, знаю.

Інспектор підсунув свого стільця трохи ближче.

– Наскільки мені відомо, місіс Лестрандж, ви зробили візит до полковника Протеро у Стару Садибу ввечері напередодні його смерті.

Місіс Лестрандж спокійно відповіла:

– Так, зробила.

– Ви можете розповісти мені про тему вашої розмови?

– Вона стосувалася приватної справи, інспекторе.

– Боюся, я повинен запитати вас про природу вашої приватної справи.

– Я нічого вам про це не скажу. Можу тільки запевнити вас, що нічого зі сказаного в тій розмові не мало ані найменшого стосунку до вбивства полковника.

– Я не думаю, що ви компетентно спроможні судити про це.

– У такому разі вам доведеться повірити моєму слову, інспекторе.

– Виходить, у всьому я повинен повірити вам на слово?

– Схоже, що й справді так, – погодилася вона, обдарувавши його тією самою спокійною усмішкою.

Інспектор Слек густо почервонів.

– Ідеться про дуже серйозну справу, місіс Лестрандж. Мені потрібна правда!.. – Він гримнув кулаком по столу. – І я сповнений рішучості з’ясувати її.

Місіс Лестрандж не зронила жодного слова.

– Невже ви не бачите, мем, що ви ставите себе в дуже сумнівне становище?

Місіс Лестрандж не сказала нічого.

– Вам доведеться дати свідчення на попередньому розслідуванні.

– Гаразд.

Одне коротке слово. Позбавлене будь-якого почуття або схвильованості. Інспектор змінив тактику.

– Ви були знайомі з полковником Протеро?

– Так, я була з ним знайома.

– Добре знайома?

Після короткої паузи вона відповіла:

– Я не бачилася з ним протягом багатьох років.

– Ви знайомі з місіс Протеро?

– Ні.

– Пробачте мені, але ви обрали дуже невдалий час для свого візиту.

– З мого погляду, зовсім ні.

– Що ви маєте на увазі під цими словами?

– Я хотіла побачитися з полковником Протеро на самоті. Я не хотіла бачити ані місіс Протеро, ані міс Протеро. Я обрала той час, який найліпше відповідав моїй меті.

– Чому ви не хотіли бачити ані місіс, ані міс Протеро?

– Це моя справа, інспекторе.

– Отже, ви відмовляєтеся сказати більше?

– Категорично.

Інспектор Слек підвівся на ноги.

– Ви можете опинитися в дуже небезпечній позиції, мем, якщо не будете обережні. Ваша поведінка мала… має дуже поганий вигляд.

Вона засміялася. Я міг би сказати інспектору Слекові, що це жінка не того ґатунку, яку можна залякати.

– Ну що ж, – сказав він, намагаючись із найменшими втратами виплутатися із ситуації. – Не кажіть, що я вас не остеріг, і поки що все. Доброго вам дня, мем, і пам’ятайте, що ми докопаємося до істини.

Він пішов. Місіс Лестрандж підвелася й подала мені руку.

– Я маю намір відпустити вас – так буде краще. Розумієте, тепер уже пізно просити у вас пораду. Я зробила свій вибір.

Вона повторила голосом, у якому прозвучала нотка безнадії:

– Я зробила свій вибір.

Розділ шістнадцятий

Коли я вийшов із будинку, зустрів на сходах Гейдока. Він пильно стежив за Слеком, який саме виходив із хвіртки, і запитав:

– Він її допитував?

– Так.

– Він був чемний, я сподіваюся?

Чемність, на мою думку, це той вид людської поведінки, якого Слек ніколи не опанує, але я подумав, що згідно з його поглядом на життя він був чемний, і, хай там як, я не хотів ще більше псувати настрій Гейдоку. Він і без того здавався стурбованим і засмученим. Тому я відповів йому, що Слек тримався в рамках чемності.

Гейдок кивнув мені головою і ввійшов у дім, а я пішов униз по сільській вулиці, де незабаром наздогнав інспектора. Я думаю, він умисне йшов повільно. Хоч би як він не любив мене, але це не той чоловік, який дозволить особистим почуттям перешкодити зібрати корисну інформацію.

– Ви знаєте щось про цю леді? – запитав мене просто з моста.

Я сказав, що нічого про неї не знаю.

– Вона ніколи нічого не казала вам про те, чому вирішила тут оселитися?

– Ні.

– А проте ви прийшли навідати її?

– Це один із моїх обов’язків – навідувати своїх парафіян, – відповів я, не згадавши про те, що вона мене запросила.

– Гм, мабуть,

1 ... 28 29 30 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убивство в будинку вікарія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Убивство в будинку вікарія"