Читати книгу - "Вогонь у серці , Alina Pero"

Іван 

Я відчуваю її тепло ще сильніше, ніж зазвичай. Ніка влаштовується зручніше біля мене, і я не знаю, чи вона це робить свідомо, чи просто шукає зручне положення, але її рука м'яко лягає мені на груди.

Я затримую дихання. Її долоня легка, тепла, наче навмисне виводить мене з рівноваги. Всередині все стискається від цього несподіваного дотику.

Хочу відсунутися. Хочу сказати щось буденне, відвернути увагу. Але ні. Я залишаюся на місці.

Вона настільки близько, що відчуваю її запах – щось м'яке, солодкувате, з нотками ванілі й чогось цитрусового. Це бісить. Це приваблює.

Її пальці на мить ворушаться на моїх грудях, і я ледь не здригаюся. Від напруги стискаю кулак на ковдрі. Це всього лише перегляд серіалу. Це всього лише випадковий дотик.

То чому ж я так напружений, ніби перебуваю на лезі ножа?

Ніка

Я повертаюся до Івана, щоб щось спитати, навіть не думаючи про те, наскільки ми близько один до одного. Мої губи вже розкриті для слів, але я стикаюся з його поглядом і застигаю.

Очі Івана темні, уважні, в них блимає щось небезпечне. Його дихання стало глибшим, а губи ледь помітно розтиснуті. Я ковтаю, відчуваючи, як між нами розтягується напружена, майже відчутна тиша.

Серце починає битися швидше. Я не можу відірвати погляду. Моє тіло завмирає, немов чекаючи чогось, чого я навіть не хочу визнавати.

Іван теж не рухається. Його очі опускаються на мої губи, і я розумію – якщо він зараз наблизиться ще хоч на сантиметр… якщо я тільки трохи нахилю голову…

Раптовий різкий звук ріже тишу. Телефон.

Я здригаюся, відсахуюся назад і судомно вдихаю, ніби мене тільки що витягли з-під води.

Іван повільно моргає, відводячи погляд.

Я рвучко встаю, гублячись у власних думках, і йду до телефону, відчуваючи, як шалено стукає серце.