Читати книгу - "Школа Кіл, Рина Арчер"

Директорка коротко кивнула:

— Більше чекати не можна. Леді Одет підтвердила, що ти вже готова пройти ритуал, тож не будемо зволікати.

Ми спускалися вниз довгими, кам’яними сходами.

Чи обов’язково проводити ритуал у такому моторошному місці? Чому не можна на якійсь затишній галявині з квіточками?

Темрява навколо згущувалася, а сире повітря обіймало шкіру холодними пальцями. Десь капала вода. Кожен крок лунав відлунням.

Нарешті ми вийшли у просторий зал. Кам’яні стіни були нерівними, грубо висіченими з надр гори. Високі колони підпирали стелю, а попереду тремтіло слабке блакитне світло.

— Це місце, де магія найбільш концентрована, — сказала леді Фрея. — Саме тут відбудеться ритуал.

Камінь під ногами був льодяним, і навіть крізь черевики відчувалося, як магія потріскує в повітрі, наповнюючи печеру невидимими нитками сили.

У самому центрі залу світився стародавній знак—трикутник, утворений витонченими лініями, що ледь мерехтіли.

Ми зайняли свої місця.

— Я вкладаю перевтілення в коло, — промовила Аза, дивлячись на мене.

— Я вкладаю зцілення в коло, — додала Астра.

Я вдихнула на повні груди, відчуваючи, як напруга зривається з кінчиків пальців легким тремтінням.

— Я вкладаю емпатію в коло, — прошепотіла я.

Настала тиша.

Що далі? Чому ніхто не пояснив це до початку? Стою, дивлюся, всі чекають… і я чекаю.

Спершу нічого не змінилося.

А потім…

Мене пронизав розряд.

Вени запалали, ніби в них влився розпечений метал. Я відчула, як магія рветься назовні, мов дикий звір, вириваючись із клітки. Вогонь обпалював кожну клітину, кожен атом тіла.

Я закричала.

Час зупинився.

Хвиля енергії з гуркотом вирвалася назовні, і мене відкинуло до стіни.

Темрява.

Розплющивши очі, я побачила, як світ тремтить, немов його тонкий серпанок розкривався переді мною.

Магія текла в повітрі, у стінах печери, у тілах близнючок.

Вона була скрізь.

Я могла її бачити.

— Леді Фрея, може, покликати цілителя? — почула я приглушений голос.

— Чому вона так кричала? — занепокоєно спитала Астра.

Директорка замислилася:

— Не знаю… Але коло створилося. Я бачила, як ваші магії сплелися. Просто вона… напрочуд сильна.

Я зустрілася поглядом із Азою.

— Що тепер?

— Тепер ви будете вчитися, — сухо відповіла директорка й попрямувала до виходу.

Я повернулася до близнючок:

— Ви відчули цю силу?

Аза кивнула.

— Минулого разу такого не було.

— Так, з Фей ми відчували лише тепло. А сьогодні… це був вибух, що кинув нас до стіни, — додала Астра.

— Але ви не кричали. В мене всередині ніби пожежа палала…

— Мені було гаряче в руку, але щоб вогонь… — Аза замислилася.

— У мене теж тільки долоню обпекло, — погодилася Астра.

Що це могло означати?

Примітка:

Нарешті в Міри тепер є коло. Сподіваюся вам все ще цікаво, а я, як завжди вдячна вам за ваші ❤️ та підписки.