Читати книгу - "Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова"

***
Наступного ранку я прокинулася з жахливим головним болем. В голові немов поселився рій бджіл та постійно дзижчав, заважаючи нормально думати. А ще під боком з'явилася Еліна, яка теж не замовкала і без перестанку пташкою щебетала про вчорашні події. Завдяки їй я дізналася про відсутність чаклуна.
– Куди він подівся?
– Сказав, пішов на роботу. 
Точно. Пригадую знайомство з директоркою школи магії. Мабуть, він тепер працював там. Добре. Більше не доведеться вигадувати куди його прилаштувати, враховуючи, що в нього немає ані документів, ані освіти. Лише його магічні здібності.
Наступні декілька годин я мучилася через головний біль і тому залишилася вдома відпочивати. Поліна написала коротке повідомлення, в якому обіцяла в разі чого прикрити і побажала скоріше одужати. Бабуся пару разів зазирала до мене в кімнату, занепокоєнно питаючи про моє самопочуття і чи не хочу я чогось смачненького. Про вчорашню мою витівку вона словом не обмовилася. 
– Ейнар підкорегував її спогади. - Бадьоро доповіла Еліна, яка в цей час лежала поряд.
Шкода, що самому Ейнару я не можу підкорегувати пам'ять.  Бо, коли сьогодні поступово згадувала вчорашні події, то захотілося від сорому заритися,  немов отойти страус, головою в землю. Таке витворити,  і при цьому бути абсолютно тверезою! Просто жах! Я справді уявлення не мала, як тепер буду дивитися Ейнарові в очі!
За вікном сьогодні йшов невеликий сніжок і я деякий  спостерігала за цією картиною, сидячи на ліжку. Поринувши у свої думки, я майже не слідкувала за тим, що відбувається навколо. Тому здригнулася від несподіванки,  коли до скронь доторкнулися чужі пальці. Від переляку сіпнулася вбік і хотіла озирнутися назад, але мені не дали, повернувши в ту ж позицію, в якій була секунду тому.
– Заспокойся. Це я.
 Тихий низький голос Ейнара прозвучав біля самого вуха, а волосся ковзнуло по моїй щоці. Я зачаровано застигла, відчуваючи спиною чуже тепло, і як прискорюється мій власний  пульс. В голові раптом стало пусто і я наче забула, що ще півгодини тому хотіла по можливості уникати чаклуна.
– Я не чула, коли ти повернувся.
Ейнар відхилився назад.
– Ммм. - Неоднозначно протягнув чаклун і знову поклав холодні пальці мені на скроні. – Розслабся і слухай те, що я буду казати. Трохи підлікую тебе.
– Ти ж казав, що не лікуєш людей. Що...
– Чшш.
 М'яке шикання Ейнара змусило замовчати. 
 Він натиснув сильніше на скроні, помасажувавши і одразу почав щось в одному ритмі промовляти. Мова була незнайомою, з багатьма шиплячими звуками і ніби вводила у якийсь транс. Спочатку відчула поколюючий холод у тих місцях, до яких торкалися пальці Ейнара, і оніміння в районі потилиці. Холод проникав всередину, розносився по крові, а з тіла немов виганяли біль та дискомфорт. 
 Поступово увесь холод замінило тепле приємне відчуття, а слова затихали, доносячить відлунням.
Під кінець я почувалася краще, ніж коли небудь. Настільки розомліла під цілющими дотиками, що й не помітила, як сперлася усім тілом на Ейнара. Стрепенулася лише, коли він гукнув мене по імені. 
– А?
— Кажу, я закінчив.
Сонно і збентеженно моргнула. Ще трохи і я б точно заснула. 
 Відсторонившись, я повернулася і майже одразу наші з Ейнаром погляди зустрілися. Він безтурботно та радісно посміхався, завдяки чому риси його обличчя також виглядали значно м'якше. Промені сонця заплуталися в його волоссі, наближаючи колір до криваво-червоного. Гарно, і так незвично. Чомусь саме зараз прокинулося бажання доторкнутися та перевірити їх на м'якість. 
Добре, що вчасно змогла отямитися і, відвевши погляд у бік, тремтячою рукою стиснула руками кофту теплої піжами. Останнім часом зі мною коїться щось незрозуміле. 
Щоб приховати внутрішню знервованість, я заторохтіла: 
– Дякую. Ти - справжній чарівник! Позбавив мене від цього вбивчого і жахливого головного болю! Аж не віриться! 
 – Магічне перенасичення у людей схоже на алкогольне отруєння. Саме через це у тебе сьогодні погане самопочуття. 
– Магічне перенасичення? - Перепитала я, в нерозумінні кліпаючи очима і нарешті знову подивилася на нього. Та яке, в біса, може бути магічне перенасичення у людини без тієї ж магії?!
– Вальтарський застосовував проти тебе магію? - Я кивнула. – Амулет мав лише розпилити закляття,  але чомусь вирішив магію перенаправити тобі. Добре, що я вчасно забрав її, але наслідки залишилися. Може хочеш відпочити?
Похитала головою.
– Ні. Еліна казала, що ми будемо розбиратися з тим привидом, коли ти прийдеш.
– Гаразд. 

(Від автора: сподіваюсь, вам подобається історія. Ставте зірочки та додавайте книгу в бібліотеку. Це сприяє натхненню)