Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

19

Катрін стояла навколішках біля Шарля. Її очі блищали від сліз. Вона взяла його за руку.

— Милий… — прошепотіла вона, тремтячи. — Не покидай мене.

Борро ледь усміхнувся. Його губи майже не ворушилися.

— Я завжди буду з тобою, янголе мій… І завжди любитиму тебе…

— Ні, Шарлю! — вигукнула вона, тиснучи його руку міцніше. — Я не хочу тебе втратити ще раз!

Він подивився на неї слабким поглядом і запитав:

— Ти плачеш?

Катрін похитала головою, хоча сльози вже текли по щоках.

— Кітті… Поцілуй мене востаннє…

— Не говори так! Ти видужаєш! Все буде добре!

Підійшов Поль. Він нахилився до неї і обережно відвів убік.

— Чорний Янголе, він ще живий, але шанси мізерні… Кинджал пробив легеню. Пробач мені…

Катрін подивилася на нього з відчаєм. Її губи затремтіли.

— Джойсе, Джеку! — крикнула вона. — Перенесіть його до каюти. Обережно!

Принц стояв поруч і мовчав. Коли Шарля перенесли, він підійшов ближче.

— Мені шкода, графине…

— Не смійте казати це! — зірвалась Катрін. — Він ще живий! Він буде жити!

Вона зиркнула на капітана Уїрбі. В її погляді було полум’я. Лице напружилось.

— Ти помреш за це!

Уїрбі витяг шпагу. Він підійшов ближче, готовий до бою.

— Якщо я переміг тебе раніше, то зроблю це знову!

— Якщо Борро помре, я буду нищити кожне судно в морі. І в цьому будеш ти винний! — її голос лунав різко і холодно.

Катрін без церемоній витягла кинджал і кинула його. Ніхто не міг цього передбачити. Її реакція була миттєвою. Зброя влучила точно в груди Уїрбі. Він похитнувся й упав мертвим на палубу.

— Капітане! — закричав Поль. — Граф кличе вас!

Катрін кинулася до капітанської каюти. Лікарь зайшов слідом. Він сумно похитав головою.

— Він помирає?

— Так…

— Полю… залиш нас.

Коли той вийшов, Катрін сіла поруч. Вона взяла коханого за руку.

— Ні, ти не помреш. Чуєш?

— Кітті… — Він почав кашляти. З рота виступила кров.

— Я тут, коханий. Я з тобою. Я нікуди не піду…

— Пообіцяй мені, — прошепотів він, — що ти житимеш… вийдеш заміж… народиш дітей… і будеш щасливою…

— Шарлю… Я тільки з тобою хочу бути…

— Обіцяй, любове моя…

Катрін вже не могла стримувати сльози. Вона прошепотіла:

— Обіцяю…

Вона поцілувала його. А коли підняла голову, Шарль де Борро вже не дихав.

— НІ!!! — її крик зірвався та пролунав над «Аресом».

Принц зайшов до каюти і обережно обійняв її.

— Поплачте… вам стане легше…

— Я більше ніколи його не побачу!

— Можливо, ваші душі зустрінуться знову.

— Він закрив мене собою… Чому?

— Бо хотів, щоб ви жили. Ви тільки почали жити…

— Я знайшла його, щоб знову втратити…

— Що ви тепер збираєтесь робити?

Катрін спробувала витерти сльози. Її погляд став твердішим.

— Спершу я подбаю про його похорон. А далі… Не знаю. Моє життя без нього втратило сенс…

— Може, ви повернетесь до нас? Я зроблю так, щоб Чорний Янгол зник. Ви знову станете графинею де Арсен.

Вона похитала головою.

— Ні, Ваша Високосте. Моє місце — тут, на «Аресі».

Принц кивнув.

До каюти увійшов Джойс із кількома піратами.

— Капітане, можемо чимось допомогти?

— Приготуйте все до поховання.

Вони вийшли. «Арес» рушив до острова Кета. Саме там Катрін хотіла поховати коханого.

Увечері вони прибули. Похорон відбувся вночі. Коли труну засипали землею, Катрін нахилилася і прошепотіла:

— Пробач, Шарлю, що не змогла себе захистити…

— Він любив тебе, тому й захистив, — сказав Джек.

— Захистив… і помер! — з болем в голосі відповіла вона. — Джеку, ти не розумієш…

Вона кинулась до води і вплав дісталась до корабля. Закрилась у каюті. Її плечі тремтіли. Вона довго сиділа в тиші. Сльози текли по щоках. Її руки тремтіли.

До дверей постукали. Вона відчинила. Це був принц.

— У мене пропозиція. Якщо не хочете повертатись до палацу, приєднуйтесь до мого флоту.

Катрін подивилася здивовано.