Читати книгу - "Адвокат негідників"

Вибух у судовій залі стався точно о 17:00, у П’ятнадцятому окрузі — точно о 18:00, в офісі прокурора — точно о 19:00.

Із наближенням восьмої вечора чимало людей, яким не пощастило перетинатися на своєму життєвому шляху з моїм клієнтом, нервують. На «CNN», остаточно віддавшись дикій істериці, заявляють: навколо будівлі Верховного Суду у Вашингтоні виставлено охорону. Їхній тамтешній репортер демонструє кілька кабінетів, у вікнах яких горить світло, тож вважається, що ми маємо повірити: судді зараз там, вони тяжко працюють, обговорюючи справу Лінка по суті. Нема їх там. Усі вони в безпеці, удома, за вечерею. Один з їхніх клерків відхилить нашу петицію найближчими хвилинами.

Адміністрацію губернатора очепила поліція штату, частина поліцейських у повній бойовій формі, наче Лінк міг вирішити вдатися до наземного штурму. Оточений такою кількістю телекамер, у такій драматичній обстановці, наш чарівний губернатор нічим не може зарадити. Десять хвилин тому він вигулькнув зі свого бункера, щоб поспілкуватися з пресою — ясна річ, наживо. Заявив, що його не залякати, правосуддя повинне звершитися, він виконає свій обов’язок без страху, і тому подібне, усе крутив свою заїжджену платівку. Він намагався поводитись так, ніби ще не визначився щодо помилування, і тому не готовий оголосити своє рішення. Він притримає це на потім, повідомить близько 21:55. Він роками не мав подібних розваг.

— Хто наступний? — наважуюсь поцікавитись у Лінка, але він не озивається. Ми граємо в карти, поки цокає годинник і все навколо палає. Він уже кілька разів казав, що я можу йти, але я лишаюся. Не сказав би, що згораю від бажання побачити, як його страчують, але відмовитись від такої можливості теж не можу.

Ніхто не постраждав. Три бомби були, найімовірніше, димовими, як висловився якийсь так званий фахівець, запрошений для експертного коментаря. Прості годинникові механізми, ймовірно, невеликих розмірів, призначені наробити не стільки шкоди, як диму.

О 20:00 усі затамовують подих. Поки що все спокійно. У двері стукають, завозять останню вечерю. Із сьогоднішньої нагоди Лінк обрав стейк з картоплею фрі і кокосовий пиріг на десерт, але в нього нема апетиту. Він з’їдає два шматочки стейка, пропонує мені картоплю. Подякувати, відмовляюся і тасую карти. З’їсти чиюсь останню вечерю, як на мене, не зовсім порядно. О 20:15 вібрує мій мобільний. Верховний Суд відхилив нашу петицію. Жодних сюрпризів. Не лишилося більше нічого. Ми все перепробували, нічого не допомогло.

Дивимось трансляцію наживо з-під будівлі Верховного Суду у Вашингтоні, де кореспондент «CNN» ледь не молиться, щоб стався який-небудь вибух. Навколо тиняються десятки копів, у них аж пальці сверблять понатискати на гачки. Невеличка юрба зібралася подивитись на криваву бійню, але нічого не відбувається. Лінк, упівока стежачи за телевізором, роздає карти.

Підозрюю, він ще не здався.

Продовольчий склад в’язниці розміщений в західній частині величезного комплексу, автопарк і господарські приміщення — у східній частині. Між будівлями приблизно три милі. О 20:30 в обох дивовижним чином спалахують пожежі, і у в’язниці починається якесь безумство. Тим часом з’являються кілька гелікоптерів служб новин. Їм не дозволено літати над «Біґ Вілер», тож вони зависають над сусідніми сільськогосподарськими угіддями, і завдяки потужним об’єктивам і надзвичайним зусиллям «CNN» ми спостерігаємо за всім цим гармидером.

Поки Лінк потроху длубає свій кокосовий пиріг і кидає карти, ведучий дивується, чому штат не прискорює страту, доки засуджений не спалив усю в’язницю. Представник адміністрації губернатора, затинаючись, намагається пояснити, що закони і процедури цього не дозволяють. Це відбудеться о 22:00, пауза, або пізніше, як тільки це буде можливо. Лінк дивиться так, ніби йдеться про якусь іншу людину з камери смертників.

О 20:45 вибухає бомба в адміністративній будівлі, неподалік від кабінету начальника в’язниці.

Через десять хвилин начальник вривається в «Кімнату гучних вечірок» з криком «Ану припини!», Лінк не звертає на нього уваги, тасує карти.

Двоє знервованих охоронців хапають Лінка, піднімають його, обшукують, знаходять мобільний телефон і зрештою штовхають його назад на стілець. Він абсолютно незворушний.

— У вас є телефон, Руд? — кричить до мене охоронець.

— Так, але ви його не заберете. Процедура 36, розділ 2, параграф 4. Ваша процедура. Перепрошую.

— От сучий син!

— Ви що, думаєте, це я телефоную поганим хлопцям? Думаєте, я — учасник змови, при тому, що всі мої дзвінки відстежуються? Так, начальнику?

Його охопила така паніка, що він не в змозі відповісти. З-за спини начальника в кімнату гукає охоронець:

— У шостому блоці бунт!

Бунт почався з того, що один із в’язнів-пожиттєвиків,