Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Янові скарби 📚 - Українською

Читати книгу - "Янові скарби"

289
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янові скарби" автора Роджер Пілкінгтон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 58
Перейти на сторінку:
знайдемо Янові скарби. Ходімо, Джіл. Спустимось униз і приготуємо чай.

Чай пили всі разом у стерновій рубці. Хліб у них весь вийшов, але лишилося багато печива і великий шматок смачного кексу. Катер у цей час минав Діл: праворуч вдалині видно було безліч цяточок — то лежали на пляжі люди. Один по одному трапилися їм буї — на мілинах Брейкл та Діл, як і було позначено на карті. Це заспокоїло Джіл: отже, Пітер знає, як вести катер. За лівим бортом з води стирчали поодинокі мачти затонулих кораблів, позначаючи страшні Гудвінські мілини. А вдалині маячіли обриси великих пароплавів, які велично пропливали по Ла-Маншу.

Близько п'ятої години вечора вони обігнули Саут-Форленд, і ліворуч заблимав Південно-Гудвінський маяк. З під вітряного берега бриз посвіжішав, і море вже не здавалося таким спокійним. Ще не показались білі баранці, але хвилі були вже досить високі і, вдаряючи в борт, ліниво погойдували «Норця».

Пітер передав штурвал Майклові, а сам спустився вниз налити у бак бензину із запасних каністр. Коли він повертався, довелося міцно триматися за поручні, бо катер гойдало дедалі сильніше. Він приніс з собою карту протоки і маленький компас.

— Шлях через Ла-Манш орієнтирами не позначений, — сказав він, розгортаючи карту на столі. — Доведеться тримати курс по компасу, от і все.

— Хоч би компас показував справно, — з сумнівом мовила Джіл, ухопившись за поручні біля дверей, щоб утриматися на місці.

— Показуватиме! — заспокоїв її Майкл. — Чого б йому коверзувати?

Вони пройшли за п'ятдесят ярдів від великого плавучого маяка, який стояв, здавалося, зовсім непорушно серед хвиль. Пітер уважно вивчав карту.

— Кале розташоване майже точно на південний схід звідси, — впевнено мовив він. — Так от, коли ми покладемо компас на стіл так, щоб літера «П» була перед нами, то куди показуватиме стрілка, якщо ми попливемо на південний схід?

— Стрілка все одно показуватиме на північ, — висловила свою думку Джіл. — Вона завжди показує на північ.

— Ну, й дурненька ж ти! Якщо ми пливемо на південний схід, то й стрілка показуватиме на південний схід, — пояснив Майкл, випрямляючи ніс катера, якого хвилею повернуло трохи вбік.

Однак Пітера мучили сумніви. Він намалював на клаптику паперу діаграму, перекреслив її і намалював ще кілька.

— Ні, — нарешті мовив він. — Стрілка повинна показувати на південний захід.

— Не розумію, чому саме на південний захід, — запротестував Майкл.

— Певно, можна так узнати, — запропонувала Керол, наказуючи на карту. — Вирівняти компас з північчю на карті, а тоді видно буде, куди покаже стрілка.

— Чудова думка!

Пітер зробив так, як радила Керол, і його розрахунки підтвердилися: стрілка показувала на південний захід. Компас одразу ж поклали на стіл, щоб Майкл в разі потреби випрямляв катер і стежив, аби стрілка весь час показувала заданий напрям.

Що далі вони пливли у відкрите море, то сильнішою ставала хитавиця і дужчав бриз. «Норця» тепер одчайдушно гойдало, і раз у раз хвиля, вдаряючи в борт, заливала водою палубу. Джіл зблідла й притихла, а в Майкла настрій був піднесений.

— Чудово! — вигукнув він. — Такого задоволення на Темзі не дістанеш.

Джіл виглянула у задній ілюмінатор. Вузенька смужка англійського берега давно вже зникла з обрію, і море попереду здавалося страшенно широким і пустельним.

— Пітере, ти певен, що наш компас справний? — спитала Джіл.

— Цілком. — Пітер пильно вдивлявся в горизонт попереду і раптом показав рукою. — Гляньте! Корабель!

Невдовзі вони ясно побачили пароплав, що швидко йшов їм назустріч. Якби Майкл знав, з якою швидкістю судна перетинають Ла-Манш і які хвилі при цьому піднімають, то, можливо, не підходив би так близько до пароплава. Але бажання хоч трохи побути поруч з великим судном, а також проста цікавість примусили Майкла повести катер на відстані якихось вісімдесяти ярдів від пароплава.

На палубах юрмилися відпочиваючі, багато пасажирів стояли біля поручнів і спостерігали за малим суденцем,

— «Інвікта», — прочитав Пітер. — Цей пароплав регулярно ходить через Ла-Манш. Ми йдемо правильним курсом. — Він був явно задоволений своїми успіхами в навігації.

Дехто з пасажирів замахав їм рукою, і команда «Норця» теж привітала їх у відповідь. Діти так задивилися на величезне судно, що ніхто з них не помітив, як перша хвиля, піднята пароплавом, наскочила на «Норця». Зненацька їхнє мале суденце стало дибки, і всіх шпурнуло до задньої стіни стернової рубки. Таця з чайними чашечками злетіла зі столу й гримнула об підлогу, слідом за нею — карта й компас. Наступної миті всіх кинуло вперед, бо катер опустився на хвилі вниз. Мотор заревів мов несамовитий: гвинт вийшов з води й обертався в повітрі.

Джіл зойкнула, боляче вдарившись об стіл, а Пітер опам'ятався і повернув штурвал ліворуч. Але було вже пізно: друга хвиля, хоч і менша, наздогнала «Норця» раніше, ніж він вирівнявся. Маса темно-зеленої води піднялася високо і з страшною силою ринула на стернову рубку. Суденце здригнулося, наче з переляку, але рубка витримала удар, і «Норець», через борт якого стікала вода, нарешті вирівнявся.

— Пітере, я більше не можу переносити цього! — закричала Джіл, чіпляючись за стіл.

Але наступні хвилі були вже менші, і невдовзі хитавиця перейшла в звичне кільове погойдування, яке теж поменшало завдяки кормовій хвилі від пароплава.

Керол мовчки стала навколішки і почала збирати жалюгідні рештки чайних чашок та блюдечок. На чайнику відбився носик, печиво розлетілося по всій рубці.

— Отож-бо й є, — сказав Пітер, полегшено зітхнувши. — Вік живи, вік учись. Іншим разом триматимемося далі від пароплавів. — Він нахилився, витяг з-під черепків карту і витер її хустинкою.

— Гляньте! — показав він рукою. — Джіл! Керол! Дивіться!

Праворуч невиразно мріли крізь серпанок обриси величезного мису з високими стрімкими скелями.

— Франція! — радісно скрикнула Джіл.

— Мис Грі-Не, — зауважив Пітер, глянувши на карту. — За півгодини ми будемо в Кале.

На їхнє щастя, хитавиця почала потроху вщухати, бо катер наближався до мису, який захищав його від південно-західного бризу.

1 ... 28 29 30 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янові скарби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янові скарби"