Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Наперекір дружбі, Юліанна Бойлук 📚 - Українською

Читати книгу - "Наперекір дружбі, Юліанна Бойлук"

1 929
0
24.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наперекір дружбі" автора Юліанна Бойлук. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:
Глава 15. Саша

Милі друзі! 

Від щирого серця вітаємо вас з Новим роком!

Хочеться побажати всього найкращого, найсвітлішого і найдобрішого! Безмежного щастя, міцного здоров'я, миру, благодаті, родинного тепла та затишку! Нехай усі ваші мрії здійснюються!

З повагою ваші Юліанна та Влада!

 

Я почувалася неабиякою самотньою. Було невимовно шкода, що Слава сьогодні не вдома. Зараз він без слів помітив би, що я не в гуморі... Зміг би знайти потрібні слова, щоб потішити, розважити, розвеселити... Він завжди їх знаходить, наче знає мою душу так, як свою власну. Певно, за це я його так люблю. Він хороший друг. Не просто хороший! Найкращий!

Повечерявши, я засіла за ноутбук. Було скучно. Руки самі тягнулися до телефону... Що мені написати йому? Він же, певно, зайнятий...

"Привіт, як ти?" — прийшло на думку, але я витерла цю фразочку одразу ж. Банальщина.

"Привіт ;) Як успіхи?" — можна подумати це не те ж...

"Привіт))) Ти вже поселився? Як минула дорога? Сильно втомився?" — але ж його нема в мережі. Який сенс щось писати, якщо він все одно не прочитає? Та й навіщо відволікати? Звільниться — сам напише.

Щойно я подумала так і відклала телефон, як кімнатою пронісся сигнал нового повідомлення. Серйозно? Мені писав Слава! Дивовижно! Він, наче відчув мене... Містика...

Так, і що ж він пише? Хоча насправді важливо навіть не це. Зігріла сама смс, наче була магічною. Немов знак, що є людина, якій не байдуже на мене.

«Поселилися в номер, все добре. Як ти?» — прочитала на екрані смартфону я. Першою реакцією було полегшення. Все добре, отже, прекрасно! Тоді можна не хвилюватися. Все ж, не отримавши за цілий день жодної звісточки, я дещо непокоїлася. Однак, вже за мить наздогнав увесь сенс прочитаного. Повеселилися в номер? Не в номери? Певно, це одруківка... Хоча Слава дуже уважно завжди слідкує за тим, що пише. В нього й помилок не буває. Однак зараз він стомлений, а ще Т9 може виправляє? Всяке ж буває.

"В номер?)))) Може все ж "у номери" ти хотів сказати?" — написала у відповідь. Кількахвилинна пауза... Чому він так довго не відповідав? Про що роздумував?

"Ні, я написав правильно" — прийшло повідомлення, а через кілька секунд наступне: "В готелі щось переплутали. Нас поселили в один номер".

Овва! Цікавеньке кіно... Спершу помада на вустах, потім спільне відрядження, тепер ось ще й це... На думку спадає лише одне:

"Славо, якщо ви з нею разом, так і скажи мені. Не треба нічого приховувати. Ми ж друзі" — набравши текст, приправивши його порцією досить невизначених емоцій, я надіслала. Ясно, що він просто не хоче мене засмучувати, що в самого все ок, а мене Женька відшив, як школярку. Але хіба брехати краще? Як же повага? Адже я дійсно бажаю йому щастя і переді мною вдавати, що все погано, щоб я не почувалася самотньою, точно не слід...

"Я й не приховую. Це дійсно помилка при резерві... Не ревнуй, я з власної волі поки що живу лише з тобою" — прийшло у відповідь. Здається, він зараз має чудовий настрій. А ось я — ні. Якось і соромно, що так одразу спалахнула і накинулася. І зовсім не гарно... Яке я маю право його допитувати?

Знову згадався той майже поцілунок зранку. Небеса, чого ж у моєму житті все так складно?

Знайти відповідь на цю репліку було не просто. На кілька хвилин я просто зависнула в стані розгубленості. Всі "та не ревную" і "мені байдуже" звучатимуть так по-дитячому.

"Помилка, то помилка... А в вас там хоч є де лягти? Ти ж не на підлозі спатимеш? Не думай, я лише хвилююся за твою спину... і щоб не простудився", — можна було б спитати прямо, чи вони хоч не поруч спатимуть, але то вже занадто. А мені ж так цікаво. Ох, Сашко, і нащо тобі взагалі воно здалося? Не ганьбися!

"Не хвилюйся через це. Ліжко широке, то ми помістимося" — майже одразу заблимало на екрані. А я, прочитавши таке, аж з дивану зістрибнула. Тобто як? Разом? На одному ліжку? Ну, знаєте... Це вже геть не годиться!

О небеса, а мені то яке діло? Він хлопчик дорослий. Хай робить, що хоче!

І все ж, як же це дивно бути аж настільки зацикленою... В моїй уяві мій друг має бути лише моїм. І якщо я собі маю окрім нього ще коханого, подругу, батьків, колег, роботу, то в нього, крім мене, виходить нікого бути не повинно? Я жорстока! Егоїстична і невдячна!

"О, чудово. Головне, щоб ти не змерз. Грудень же надворі! Тепер я заспокоюся" — або навпаки ще більше рознервуюся. Лишенько!

"Я пожартував, тут є ще диван, то ж для однієї ночі цілком досить. Не хвилюйся, номер теплий" — не змусила себе чекати відповідь. О, хвала небесам! Мені одразу полегшало. Навіть повідомлення стало сповненим світлих емоцій:

"Я дуже рада)))) Успіхів на презентації завтра! Триматиму кулачки))))"

"Дякую, Сашо. Приємно"

"На добраніч" — написала я, знову всідаючись на диван.

"На добраніч" — відлунням прийшла відповідь.

"Чуєш, а ти її хоч добре знаєш? Вона безпечна?" — замість P.S. додала я. Передбачаю, зараз він розсміявся. Я й справді була кумедною.

"Мала, та чого ти? Все зі мною буде добре. Ніхто мене не з'їсть" — ці слова принесли мені частинку тепла мого друга. Навіть у кімнаті стало світліше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наперекір дружбі, Юліанна Бойлук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наперекір дружбі, Юліанна Бойлук"