Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чарівний світ, Тимофій Гаврилов 📚 - Українською

Читати книгу - "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чарівний світ" автора Тимофій Гаврилов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:
перепитує Льоня. А так, — каже Толік, — через нього. Через Стьопу? — питаю. Але ж він тобі нічого не робив, — заспокоює Вітя. Робив, — буркає Толік. У нього кука на муню, — ображається Стьопа. Оболтус! — лається Толік. Що він тобі зробив? — питає Льоня. Воду каламутить, — каже Толік. Нічого не каламучу, — захищається Стьопа. Каламутиш, — затинається Толік, — рибок отруюєш. Ти отруюєш, — від-буркує Стьопа. Ти своїми смердючими шматами, — каже Толік. Можна подумати, твої не смердять, — каже Льоня. Його русскім лєсом пахнуть, особливо в матні, — пищить Стьопа. Але ж твої, Толіку, теж брудні, — каже Вітя. Його брудніші, — не вгаває Толік. Це в мене брудніші? — кричить Стьопа. — Це, може, я твої майтки ночами обсцикаю? Обсцикаєш, — буркає Толік. Обсцикаю?! — Стьопа реве, мов бугай, що його ґедзь вкусив. Схаменіться, — осмикує Вітя, води на всіх вистачить.

Нас хотіли сфотографувати туристи. За фотку треба башляти, — сказав Толік. О’кей, о’кей, бурґермайстер, — обурилися туристи. Жлоби, — буркнув Толік. Толіку, не гарячкуй, — сказав Вітя. Ну а нє? — не вгавав Толік. Так, — підтримав Толіка Вітя. З верблюдом фотографуються — власникові ж платять? — пояснив Толік. Ти що, верблюд? — здивувався Стьопа. Власник, — відрубав Толік.

Агов, покидьки! — закричав Юра. Ми попідводили голови. Юра працює в піцерії «Тото Котуньо». Якщо пройти далі та піднятися сходами нагору, можна побачити вивіску з емблемою у вигляді жирного кота. Чмо! — злиться на зображення Стьопа. Це кіт, бо назва така, — розумує Вітя. Тим більше чмо! — лається Стьопа. А що таке тото? — питаю я. Тото по-іноземному означає «все», — каже Льоня. Що тоді виходить? — дивується Стьопа. — Все для кота? Для тебе, — жартує Льоня. — Все, що душа забажає. Ідіоти! — кричить згори Юра. — Котуньо — великий італійський співак. — Тото — його ім’я. Ви що, ніколи на дискотеці не були? Приходьте, послухаєте. Юра знає, що ми не прийдемо. Як ми прийдемо? Юра нас підгодовує — недоїдками, переважно окрайцями піци, де тісто сухе і без начинки. Клієнти люблять начинку, — каже Вітя. А хто її не любить? — зчавлено пищить Стьопа. Юра завжди до нас так звертається. Чому тоді кіт? — питає Стьопа. Він не Котуньо, а Кутуньйо, — каже Толік, який навдивовижу довго мовчав. Тримайте! — Юра кидає половину піци. З начинкою. Таке свято не кожного дня. Стьопа ловить її на льоту, як відтре-нований пес, лише ковбаса з присохлою сирною скориною зіслизає на землю. Стьопа майстер, коли йдеться про харч, і найвищий з нас. Сабоніс, — буркає Толік.

Як можна тримати таких почвар? Мало не хапнув Толіка. А як Толік налякався! Крив матом — земля здригалася. Коли Толік боїться, він страшенно матюкається. Одягніть собаці намордник, — вступився за Толіка Вітя. Йому одягніть, — показала на Толіка тітка. А зла яка — як її собацюра. Забирайтеся звідси, смердюхи, — рикнув тип, який її супроводжував. Це наше місце, — сказав Льоня. Наступного разу спущу, — погрозив тип. Нічого собі трійця. Одне одного варте. Що баба, що чувак, що собака. Це від сексуального невдоволення. Мало він її трахає, а їй мало, що він її мало трахає, — пояснював Толік, призаспокоїв-шись. Толіку, — сказав Вітя. Толіку й самому незручно, але воно сильніше за нього. Я його розумію. Вітя теж. Інакше не заступився б.

Конкуренція, — каже Льоня. Це Льоня про голубів, які ночують над нами. Нам немає вже куди посуватися. Куди посунемося, зверху — вони. Вільха, — каже Толік. Може, й вільха. Спробуй перевір. Яка різниця? Може, це клен? Ні, клен я знаю. І каштан знаю. Під каштанами краще не спати, особливо у вересні. Голуби все загиджують. Крапкове бомбардування, — бовкає Стьопа. Стьопо, полізь і зжени їх. Що з того, як голуби повертаються? Може, це Бог какає? — підколює Льоня Толіка. Певною мірою так, — Толік не налаштований жартувати. — Хіба голуби не створіння Божі? Хіба не живе Господь у всьому живому? Живе чи не живе, а робити щось треба. Стьопа запропонував змайструвати рогатку. Ось ти й майструй, Стьопо, — підбадьорив Толік. І Стьопа змайстрував. Не стріляй, — застерігає Вітя, — голуби — посланці Бога. Спорт — посол миру, — буркає Толік. Треба придумати щось ефективніше, — каже Льоня. І безболісніше, — це Толік. Бляшанки, — каже Стьопа. Ми назбирали бляшанок, Стьопа порозвішував їх на дереві. Дув вітер, бляшанки калатали. Не лише я не міг заснути. Толік увесь час перевертався. І Стьопа, винахідник. Що це? — питає Юра. Новорічна ялинка, — буркає Толік. Бляшанки довелося демонтувати. Треба кота туди причепити, — каже Стьопа. — Того з піцерії.

Льоня і Толік сперечаються. Льоня каже: — Кав’ярня. Толік уперся: — Курильня. Немає такого, курильні, — каже Льоня. Є, — наполягає Толік, — кальян курять. Толік знає слова, яких не знає ніхто з нас, навіть Льоня, хоч і я деякі знаю. Це ж треба знати стільки всього, а вночі мочитись під себе! Хіба воно пов’язано? — питає Стьопа. Пов’язано, Стьопо, — каже Вітя. — З геніальними людьми так є. Все через те, що насміхається з Бога, — каже Стьопа. Це теж від геніальності, — каже Вітя. Від того, що він себе таким вважає. Толік виголошує трактат про курильню. Трактат — ще одне слово. Коли Толік видає, що тютюн у поєднанні з кавою сублімує, я вже нічого не розумію. Каву не роблять з тютюну, — заперечую. Чувак, ти помовчав би, — бридиться Толік. Толік каже, що раніше курили і пили чай. Потім винайшли каву. Українець Кульчицький — це все, що Льоня знає про каву. Звучить, як поляк, — сумнівається Вітя. Вірменин, — виправляє Толік. А він звідки взявся? — тривожиться Стьопа. Першою була ідея куріння, — пояснює То-лік, — для цього збиралися разом. Навіть якщо була, — каже Льоня, — давно відгула. Нічого подібного, — заперечує То-лік, — сам ти відгув. Ти взагалі був у кав’ярні? — каже Толік. Був, — виправдовується Льоня. Сумніваюся, — кидає Толік. Толік каже, що в кав’ярню йдуть насправді всмак покурити. Пиття кави ритуалізує куріння, — провадить Толік, — заміняє кальян, який віджив себе. Сигарета утилітарніша, — каже Толік, — це і перевага, і вада. Перевага, бо сигарета мобільніша, ніж

1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівний світ, Тимофій Гаврилов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"