Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Знову відчинилися двері за їхніми спинами, і зайшла велика група людей: професор Дамблдор, містер Кравч, професор Каркароф, мадам Максім, професорка Макґонеґел та професор Снейп. Перед тим, як професорка Макґонеґел зачинила за собою двері, Гаррі почув з-за них гудіння сотень голосів.

- Мадам Максім! - одразу вигукнула Флер, кинувшись до своєї директорки. - Вони кажють, шчьо цей маленькій хлопчік тежь буде змагатисья!

Хоч Гаррі й далі був немов очманілий, проте відчув роздратування. Маленький хлопчик?

Мадам Максім випросталася на весь свій вражаючий зріст. Головою вона зачепила люстру зі свічками, а її велетенські груди високо здійнялися під чорним єдвабом.

- Шчьо це все озьнач'ає, Дамбельдорр? - владно спитала вона.

- Я також хотів би це знати, Дамблдор, - додав професор Каркароф. Він холодно посміхався, а його блакитні очі скидалися на крижинки. - Два гоґвортські чемпіони? Я не пригадую, щоб школі-господареві дозволялося виставляти двох чемпіонів - чи я не дуже уважно перечитав правила?

Він коротко й гидко реготнув.

- C'est impossible, цє неможліво, - обурилася мадам Максім, тримаючи на плечі Флер свою велетенську руку з розкішними опалами на пальцях. - 'Оґвортс не може м'ати два ч'емпіони. Це н'есправедливо.

- Дамблдор, нам здавалося, що твоя вікова лінія не допускатиме до участі надто юних кандидатів, - сказав Каркароф з тією ж холодною посмішкою, а його очі стали ще крижанішими. - Інакше ми зі своїх шкіл теж би привезли значно більше кандидатів.

- Каркароф, тут, окрім Поттера, не винен ніхто, - м'яко втрутився Снейп. Його чорні очі лиховісно поблискували. - Дамблдор не винен, що Поттер надумав порушити правила. Він це робить постійно, відколи сюди прибув...

- Дякую, Северусе, - рішуче відказав Дамблдор, і Снейп замовк, хоч його очі й далі зловісно світилися з-під масного чорного волосся.

Професор Дамблдор подивився на Гаррі, а той глянув на нього, намагаючись угадати вираз його очей за окулярами, що скидалися на півмісяці.

- Гаррі, ти клав своє прізвище у Келих Вогню? - спокійно спитав Дамблдор.

- Ні, - відповів Гаррі. Він добре відчував, як пильно всі за ним стежать. Снейп буркнув щось недовірливе.

- Може, ти попросив когось зі старших учнів покласти його в Келих Вогню замість тебе? - допитувався Дамблдор, не звертаючи уваги на Снейпа.

- Ні, - палко заперечив Гаррі.

- Алє ж ясно, шчьо він брешє! - вигукнула мадам Максім. Снейп похитав головою, скрививши губи.

- Він не міг перетнути вікову лінію, - категорично сказала професорка Макґонеґел. - Я впевнена, що ніхто цього не заперечить...

- Дамбельдорр міг якось п'омілітися з тієї лінією, - знизала плечима мадам Максім.

- Це цілком можливо, - ввічливо погодився Дамблдор.

- Дамблдоре, ти ж чудово знаєш, що не помилився! - розсердилася професорка Макґонеґел. - Ну що за нісенітниця! Гаррі не міг перетнути лінію сам! Професор Дамблдор вважає, що він не вмовляв нікого зі старших учнів кинути пергамент за нього. На мою думку, це мало б вас усіх переконати!

Вона розлючено зиркнула на професора Снейпа.

- Містере Кравч... містере Беґмен, - сказав Каркароф, і голос у нього знову звучав єлейно, - ви наші... е-е... неупереджені судді. Ви, звичайно, погодитесь, що все це вкрай незаконно?

Беґмен витер хустинкою своє кругле хлопчаче обличчя й зиркнув на містера Кравча, що стояв збоку від каміна; його обличчя ховалося в тіні. Вигляд він мав трохи моторошний, бо напівтемрява робила його значно старшим та ще й схожим на череп. Але заговорив він своїм звичним різким голосом. - Ми мусимо виконувати правила, а правила чітко визначають, що учні, чиї імена вилетіли з Келиха Вогню, зобов'язані брати участь у турнірі.

- Барті знає всі правила напам'ять, - засяяв Беґмен і обернувся до Каркарофа та до мадам Максім, промовляючи своїм виглядом, що справу вирішено.

- Я наполягаю, щоб інші мої учні ще раз могли подати свої кандидатури, - поставив вимогу Каркароф. Від його усмішки та єлейного голосу не лишилося й сліду, а обличчя огидно скривилося. - Ви знову поставите Келих Вогню, і будемо вкидати прізвища, поки кожна школа не матиме двох чемпіонів. Так буде справедливо, Дамблдор.

- Містере Каркароф, з цього нічого не вийде, - заперечив Беґмен. - Келих Вогню вже згас... він не загориться аж до початку наступного турніру...

- ...в якому Дурмстренґ участі не братиме! - вибухнув Каркароф. - Після всіх наших зустрічей, переговорів та компромісів я такого не сподівався! Я навіть думаю, чи не поїхати нам додому!

- Порожні погрози, Каркароф! - прогарчав біля дверей чийсь голос. - Ти вже свого чемпіона не покинеш. Він повинен змагатися. Усі вони повинні змагатися. Нерозривна магічна угода, як казав Дамблдор. Доречно, правда?

Це говорив Муді, який щойно зайшов у кімнату. Він пошкутильгав до каміна, і кожен другий його крок супроводжувався голосним цоканням.

- Доречно? - перепитав Каркароф. - Муді, щось я тебе не зрозумів.

Гаррі бачив, що він намагався сказати це бундючно, ніби слова Муді його анітрохи не стосувалися, однак його видали руки, що мимоволі стислися в кулаки.

- Невже? - неголосно мовив Муді. - Каркороф, це ж так просто. Хтось опустив у Келих Поттерове прізвище, знаючи, що він буде змушений змагатися, якщо воно звідти вилетить.

- Очевідно, хтось т'акий, хто хотів д'ати 'Оґвортсу подвійню п'еревагу! - втрутилася мадам Максім.

- Цілком з вами згоден, мадам Максім, - вклонився їй Каркароф. - Я скаржитимусь у Міністерство магії та в Міжнародну конфедерацію чаклунів...

- Якщо хтось і має підстави скаржитися, то лише Поттер, - прогарчав Муді, - але... хоч це й дивно... я ще не почув від нього ні слова...

- Чього йому скагжітись? - тупнула ногою Флер Делякур. - Він отгимав можьлівість позмагат'ися. Ось ми місьяцьями чекали, чи нас обегуть! Чєсть нашіх шкіл! Пгиз тисьячя ґалєонів - та інші за це зальюбкі віддалі б жітя!

- Можливо, дехто якраз і хоче, щоб Поттер віддав своє життя, - сказав несподівано тихо Муді.

Після цих слів запанувала напружена тиша.

Лудо Беґмен, що мав доволі стривожений вигляд, нервово похитався на ногах і сказав: - Муді, друже. .. та що ти таке говориш!

- Ми всі знаємо, що професор Муді вважає день змарнованим, якщо до обіду не розкриє шість змов з метою його вбивства,