Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

- Будь ласка не чіпай цих людей! Вони не винні! Йди!

Аврора вирячивши очі, глянула на доньку. Гармонія також була шокована словами Адени. Таке почути із вуст принцеси було майже неможливо. У таборі залягла тиша.

- Смертне життя тебе псує. Подивись на кого ти схожа! – Аврора скривила губи, обвівши доньку поглядом. – Ти мене розчаровуєш!

Адена цокнула язиком, закотивши очі. Це була така звична смертна емоція. Дівчина не стала виправдовуватися чи кидати колючі слова. Але було видно, що для неї подібні звинувачення не в новинку.

Забувши за доньку Аврора повернула голову до Гармонії.

- У вас є час до заходу сонця. Якщо не повернете принцесі її силу вважайте що ви усі мертві!

Вилаявшись, Адена круто розвернулася та зникла у натовпі. Аврора також на довго не затрималася, розчинившись у повітрі.

Після табір ожив. Перетворившись в гучний рій. Усі дивилися на Гармонію, включаючи Мерліна та Філіпа. Але тим було не до розмов.

«Адена, Зорева. Будь ласка прийдіть у ліс» - подумки промовила Рада м’яким голосом. Але ця м’якість була оманлива.

Зустрівшись поглядом з Зоревою, яка все ще стояла у натовпі, Рада стиснула губи у тонку лінію.

«Дівчата. Ви хочете, щоб ми повернулися та знищили Сверид? – у голосі звучав мед. – Я сама знищу його, якщо Аврора чи ще хтось заподіє шкоду нашим людям!»

Відповідь прийшла швидко. Відізвалася на диво Адена.

«Скиньте її з якоїсь гори»

Рада хмикнула. Вона навіть не здивувалася. Стосунки між матір’ю та донькою були справді напружені. Та намагалася її контролювати та постійно критикувала. Адені ж це не подобалося.

* * *