Читати книгу - "Оггі та кукарачі, Стружик Лев"

Був хороший ранок. Це означало, що у гості до Оггі прийде найкращий його кузен, двоюрідний брат та минулий воїн — Джек, який іноді навіть ночував у нього. Зайшовши до будинку, Джек сів за стіл, а Оггі дістав виделки з ножами й також сів за стіл. Джек вже облизькувався, бо був дуже голодним. Але він не просто так це робив, а тому що Оггі вирішив почати поїдання їжі з курки, яка виглядала так запашно... Але не встиг Оггі навіть втикнути виделку у курку, як її знову ж вкрали кукарачі! Скільки ж її можна красти, і це який взагалі раз?

Оггі зітхнув, спостерігаючи, як Джої, Маркі та Ді Ді, неначе тіні, метушаться навколо столу. Їхні малі тіла швидко зникали в тіні, залишаючи за собою лише легкий шерех. Джек, не витримавши, піднявся з місця і почав переслідувати їх, сподіваючись, що цього разу зможе зловити хоч одну, та кукарачі виявилися занадто спритними.

Оггі, хоч і розчарований, не зміг усміхнутися. Ця гра починала нагадувати йому старі часи, коли вони з Джеком разом ловили цих ненажерливих шкідників. Якби не їхня хитрість, вечеря була б вже на столі. Але замість цього, вони знову опинилися в серйозній битві за курку.

Кукарачі, здається, знали, що роблять. Вони не просто крали їжу, а й маневрували так, щоб відвернути увагу. Один з них, найбільший та спритний Маркі забрався на стіл і почав активно стрибати, сподіваючись, що це відволіче братів. Джек, помітивши це, зосередився на ньому, намагаючись спіймати його, але тут же інші кукарачі скористалися моментом і вкрали іншу частину курки.

Оггі, вперше за довгий час, відчув, як знову загорілася його жага до пригод. Він схопив банку з водою, що стояла на столі, і метнув її в бік, намагаючись зупинити шкідників. Вода розлетілася, змушуючи кукарачів розбігтися в різні боки, але цього було недостатньо. Вони продовжували грати у свою небезпечну гру, відбираючи їжу прямо з-під носа.

Оггі та Джек об'єднали зусилля. Один з них повинен був відволікати, а інший — ловити. Спостерігаючи за швидкими рухами своїх ворогів, Оггі відчував, як серце б'ється частіше. Ця гра з їжею перетворилася на справжнє полювання, де кожен рух міг стати вирішальним.

З часом, їхня напруга перетворилася на сміх. Вони вже не просто прагнули повернути курку, а насолоджувалися процесом. Кожна спроба упіймати кукарачів ставала новим випробуванням, новим викликом. Справжнє братство відчувалося в кожному їхньому русі, кожній спробі зловити шкідників.

Врешті-решт, після кількох невдалих спроб, Джек зумів ухопити одного з кукарачів, а Оггі, підхопивши його на ходу, вирішив, що краще залишити їх у спокої. Вони вдосталь позмагалися, а курка, хоч і постраждала, залишалася на столі.

Настав час святкувати перемогу, нехай і часткову. Оггі з Джеком сіли за стіл, вже не зважаючи на те, що курка була пошкоджена. Вони знову почали насолоджуватися їжею, сміючись і згадуючи всі свої пригоди. Цей ранок став не просто звичайним днем, а початком нової незабутньої історії, сповненої сміху та братерства.