Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ другий 

Імператор Олександр ІІ був для мене справжнім товаришем. Ще до того, як сісти на престол, я знав цього парубка як енергійного й спроможного перевертати гори...  Не дарма його назвали Олександром. Він і дійсно був схожий на того самого  Олександра Македонського, що тримав у своїх пазурах величезну імперію. І в обох випадках, після їхнього відходу, держави стикнулися з величезною проблемою - відсутністю того самого лідера, який би зміг без проблем втримати цю імперію в руках... 

              Адам Лейвер. З інтерв’ю  “The Time” 

Олександр IІ  разом з двома охоронцями сидів біля палати Адама Лейвера. Як говорили лікарі, він дивом зумів не зазнати серйозних ушкоджень. Як тільки почався вибух, Лейвер тільки відчинив двері автомобіля, і саме в цей момент з його кишені випав телефон, який він нахилився підняти. Цим міністр і зазнав незначних опіків, а також декілька осколків від скла, що розлетілися в від вибухової хвилі на десятки метрів.  

Імператор одразу ж примчав до лікарні як дізнався про стан Лейвера. Він сидів біля палати, оточеної купою імперменів (особиста охорона Імператора), які з уважністю розглядали кожного медпрацівника, що проходив повз монарха.   

Права нога Олександра нервово тряслася в очікуванні погодження на зустріч з потерпілим. 

-Пане Олександре, ви можете заходити,- виходячи з палати промовила медсестра. 

-Дякую! 

 Охоронці знову обшукали мед працівницю в цілях безпеки.  

  Коли Олександр зайшов до палати, то побачив перебинтоване обличчя Лейвера, а обгорілі кінцівки пальців немічно махали  імператору в знак привітання. 

 -Мені заборонили вертіти головою  допоки не затягнуться шви,- тихеньким, але серйозним голосом  промовив Лейвер, провівши погляд на Олександра.  Він бачив, з яким страхом дивився на нього Імператор, і помітив як його пальці нервово перебирають мов по струнах гітари.  

-Мені повідомили, що до тебе краще не доторкатися, - спокійно мовив Олександр, знімаючи сонячні окуляри.- Я думаю, ти будеш не проти,- імператор взяв, і поставив стілець  прямо  перед Адамом. Усівшись, Олександр почав роздивлятися    світлу палату в якій було все, що потрібно:  ванна кімната, кондиціонер, і на всю стіну вікно, з якого відкривався вид на лікарняний парк та хмарочоси бізнес-центру столиці у далечині.  

-Не хвилюйтеся, скло тут не проб’ється. Ще ж ваші діди започаткували цю  тенденцію в усіх лікарнях союзу,-однотонно промовив  Лейвер. 

-Це добре, дуже  добре,- легко відповів Олександр, намагаючись відвести погляд від постраждалого.-Як твоє… 

-Ви хотіли висунути мене на пост Прем’єр-міністра?- перебивши запитав Лейвер. 

Олександр від здивування подер горло, і встановивши наново зоровий контакт з Лейвером відповів: 

-Якщо чесно, то так.  Але ти мені спав на думку, в той момент, коли  твій автомобіль піднявся у повітря,- серйозним, трохи злим голосом промовив імператор. 

-Тоді чому я став жертвою терору, якщо ваше рішення було вже в момент вибуху? Значіть, ви давно хотів висунути мене на вибори. 

-Ні! Вчора, під час наради,  я взагалі нікого не мав на увазі, кого висунути від мого імені. Ця ідея прийшла мені в голову після розмови з моїми дітьми. У голову до мене прийшла думка, що кандидат від мого імені повинен бути пов’язаний з правоохоронною або військовою справою. Тільки не кажи, що мої ж діти хотіли тебе прикінчити. 

-Хе-хе-хе, можливо і таке. Над усе, що це, все ж таки, «Орден». У мене немає підозр ні на кого, крім них. 

-Але який  сенс тебе вбивати, коли ти міністр внутрішніх справ, який у випадку програшу, піде з посади? 

-Для мене це також загадка.  Можливо, залякати когось? Адже після Прем’єр-міністра і голови парламенту, по ієрархічній структурі йде міністр внутрішніх справ.  

-Маячня! Вони б йшли по ниточці. Якби так, то сенс вбивати міністра ВС, коли бігає голова парламенту, який має більшу владу аніж ти? Хоча, можливо, він  входить до «Ордену»… 

-Ні, пане Олександре, ні! Цього не може бути. Ми його допитували з ніг до голови, коли ще був міністром екології. Тоді ж і  Дереґоке вбили. Ми тоді всіх шманали. Нашою задачею було знайти координатора чи шпигуна, а натрапили на самих же виконавців злочину.  

-Так-так. Багато хто тоді й звільнився за власним бажанням, а когось і взагалі посадили. А міністр екології, не  дуже важливий персонаж, і міг би й полетіти прямісінько за багатьма іншими, на Сатурн, де зараз ті й сидять.  

-Звичайно, ще є й голова Галактичної Ради Хайлець, та він і мухи не скривдить, бо боїться її. 

-Точно-точно! - з легкою посмішкою зауважив Олександр. 

-Ви запитували як у мене здоров‘я? Нормально. Жити буду. Але, мабуть, що в міністерство не повернуся.  

-Чому це? А на Прем’єра все ж таки підеш?- з посмішкою мовив імператор. 

-Та яке Прем’єрство! Мені вже п’ятдесят шість. Плюс, психолог порекомендував мені не виходити на роботу довгий період. Краще, каже, піти в невеличку відпустку, на роки так два. Поподорожувати, відкрити нові місця. Мабуть, полечу на Марс, на батьківщину.