Читати книгу - "Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька"

– Доброго дня! Я по оголошенню, я бачила вам потрібні танцюристки, де саме під'їхати на співбесіду? Я готова навіть сьогодні під'їхати, я раніше займалася балетом, і в мене є великий досвід у цій сфері..

– Доброго дня! – Суворий чоловічий голос по той бік слухавки відповів. – Добре, приходить до нас сьогодні ввечері, пройдете співбесіду адресу я вам скину СМС-кою, чекаємо!

– Добре, я під'їду.

"Так чудово, ще одна співбесіда, мені потрібно піти і трішки відпочити, і ввечері я вже буду готова.. Ось і мій тролейбус під'їхав."

Віка жила у великому місті, в столиці. Метро, маршрутки, таксі все до ваших послуг. Люди різних класів їздять на різному транспорті, звичайні люди, які живуть від зарплати до зарплати їздять зазвичай на маршрутках, тролейбусах чи метро, тому що більшого собі не можуть дозволити, тобто на громадському транспорті, хтось із багатших може дозволити собі таксі і власну автівку, а Віка раніше їздила на таксі, тепер їй ледь вистарчало лише на маршрутку. Так і на ціни в супермаркеті вона раніше не звертала уваги, та й купувала здебільшого те що їй подобалося, а тепер економила на всьому на чому тільки можна... Ось так від талановитої балерини, до нікому невідомої акторки, опустилася Віка, та ще й грошей в кишені майже не було, тому вона особливо не звертала уваги на те що за оголошення у неї було у руках, вона просто бачила саме те що і їй хотілося побачити, це хорошу зарплату, яку вони обіцяли, по приїзді до дому, першим ділом вона прийняла душ і прилягала відпочити і розслабитися після важкого напруженого дня.. 

"Добре що в мене хоч є своя квартира, це вже великий плюс, що б було якби мені прийшлося ще й за оренду платити.. Вже лягаючи в ліжко думала вона.. В такій ситуації я ще ніколи не була, я опустилася майже на саме дно, через свою можна сказати легковажність, і не обдуманне рішення, я ще й вірила що все у мене вийде із першого разу і мене візьмуть на головну роль без питань, а стикнулася із реальністю, актори зараз не такі вже й затребувані, нічого я ще знайду роботу, а зараз пора трішки поспати, і на співбесіду.."

І тепер Віка вважала що вона помилилася коли залишала балет, вона танцювала у місцевому театрі опери і балету і добре на цьому заробляла, кожна танцівниця там була майже на вагу золота, саме  тому коли Віка вирішила змінити вид своєї діяльності їй дуже швидко знайшли заміну, тому вертатися вже було нікуди, і тепер вона вже почала шкодувати про те що прийняла таке поспішне рішення, батьків у неї не було, ростила її бабуся, і та вже давно померла, тому добивалася в житті вона всього сама.