Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Страви сердечні, Агата Задорожна 📚 - Українською

Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Страви сердечні" автора Агата Задорожна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 175
Перейти на сторінку:
Розділ 2. Молодша кухарка

Коли я різко відкрила очі, навколо було тьмяно. Вже навіть не темно, а саме тьмяно – наче сонце от-от почало сходити. Невже я втратила свідомість? Ось так просто й по-дурному, прямо посеред власного коридору?

– А за ногу його і впоперек! – хотіла вилаятися я, але замість цього з горла вирвався тільки невиразний і відверто жалюгідний хрип. 

Тоді я застогнала, хапаючись долонею за голову й задню частину шиї, а  за мить різко застигла, ще не до кінця розуміючи, що саме мене потривожило. А потім розуміння почало накочуватися хвилями, і вже за хвилину я відчувала себе як кипляча каструля, з якої вода ось-ось виплеснеться на розпечену плиту. 

По-перше, голос був точно не мій. Вищий, тендітніший і плавніший; мій же нагадував різкі команди, яких неможливо ослухатися. Але якби ж це було найбільшою проблемою! 

Тіло також мені не належало. І навіть голова: варто було зробити перший рух, у ній почали крутитися спогади, які також точно не були спогадами Марії Вертій, майже шеф-кухарки, майже двадцятивосьмирічної  ділової жінки.

…Бо Марія Вертій, тобто я, померла. 

❅ ━━━━━━ ♨♨♨ ━━━━━━ ❅

Зрештою я повільно сіла, хоча й було бажання лежати на землі й не рухатися, поки тіло не знайде швидка, а санітари не приведуть до ладу голову. Бо це ж не могло бути правдою! 

Так, я впала, напоролася головою на той дурнуватий канделябр, але з ким не буває? Від такого люди зазвичай не помирають.

Але голосок в голові, що прокинувся водночас із мною, підступно проспівав: а ось ти – померла. І не погодитися з ним було складно. 

Я різко підняла долоні і втупилася у грубі пальці, що ніколи не знали крему й манікюру. Вони були довгі й тонкі, майже музикальні, але явно потребували догляду. А я ж тільки тиждень тому оновила гель-лак!

Ступні виявилися майже такими ж, як і мої, але взуте це тіло, яке точно мені не належало, було в якесь недолуге полотняне взуття зовсім не до погоди. А погода! Ще вчора був розпал літа, а зараз я сиділа серед тонкого шару снігу, що випав, вочевидь, серед ночі. 

Зрештою, коли пальці що на руках, що на ногах почали німіти, я подумки все ж примирилася з думкою: потрапила. Прямо як у фентезійних романах, що читала у рідкісні години, вільні від роботи. 

Важко не примиритися, коли тіло точно не моє, а в голові плутаються спогади людини, яка жила у ньому ще якісь кілька годин тому. 

Але, звісно ж, пощастити надто сильно мені не могло… Ні щоб потрапити у якусь знану леді, чи принцесу, або чаклунку насамкінець. Я подавила бажання побитися головою об найближче дерево – бо занесло мене у тіло звичайної куховарки! 

Та ще й такої криворукої, що страх бере!

– А щоб тебе підняло та гепнуло, – зрештою видала я вражено, общупуючи свій стан та лице. Воно було холодне і на дотик начебто зовсім нормальне, але обмацування не дало практично жодної інформації про зовнішність. 

Тож я рішуче піднялася на ноги, сподіваючись цим рухом струсити й пам’ять нещасної, чиє тіло зайняла. Але дівчина, здавалося, не дуже любила милуватися собою у дзеркалі. Та все ж дещо спрацювало – щойно перед очима з’явився густий сад і силует величезного замку вдалині, картинки почали миготіти в розумі так швидко, що довелося прихилитися до стовбура ясена, аби хоч якось втриматися на ногах. 

Отож, власницею цього нещасного тіла була така собі Розмарі – сирота, вихованка монастиря божественного пантеону. Прямо сказати, не найгостріший інструмент у шухляді. 

Дівчина перебивалася з роботи до роботи без жодної мети чи старання, аж поки не почула, що у графстві Елмор шукають прислугу в замок, в якому ніхто не живе. Робота обіцяла бути настільки легкою і непаркою, що Розмарі не могла не спокуситися.

Я повільно покрокувала у бік того-таки замку, намагаючись розібратися у сумбурних і неясних спогадах дівчини. А куди ще йти? Навіть з того, що я вже побачила, зрозуміло, що у великому світі ніхто на Розмарі не чекає. 

А замок був – ого-го! Щонайменше вісім високих веж, п’ять поверхів на найнижчому плато й такий великий, що на те, аби порахувати всі вікна в ньому, можна було б витратити години. Дуже нагадував одну віллу столичного депутата, де я колись готувала страви перед його четвертим весіллям. І не дивно, що Розмарі найняли третьою помічницею шостого кухаря – бо ж прогодувати ораву людей, що можуть жити в такому палаці, має бути зовсім непросто. 

Я ще трохи продріботіла засніженим садом, а тоді стала. Ще один спогад кухарки нарешті влігся у розумі, змусивши насупитися. А тоді вони посипалися, як з рогу достатку.

В замку таки справді ніхто не жив – принаймні, з господарів. Але він й далі працював, як годинник, завжди готовий прийняти гостей, які ніколи не приходили. Єдина умова, з якою економка видала Розмарі білий фартух, була проста: не ставити зайвих запитань. 

Вона погодилася, а я здійняла брови: бо запитань в мене вже зараз було багато! 

Кожного ранку, обіду та вечері стіл у великій залі заставляли наїдками, напоями та дорогим кришталем. За півтори години все це забирали, а їжу викидали у смітник. Їсти її слугам заборонялося, хоча ніхто її й не торкався. І так продовжувалося роками – і до прибуття Розмарі, і після того, як вона влаштувалася. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 175
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Страви сердечні, Агата Задорожна», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Страви сердечні, Агата Задорожна» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Страви сердечні, Агата Задорожна"