Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Коли ти поруч , Кері Ло 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли ти поруч" автора Кері Ло. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 100
Перейти на сторінку:
Розділ 2 «Незнайомець»

Повернувшись додому, я швидко оглядаю квартиру, перевіряючи, чи не залишилося тут нічого від колишнього. На щастя, усе чисто. Відчуття полегшення накочує хвилею, і я, задоволена, прямую в душ, змиваючи втому та залишки напруженого дня.

Гаряча вода розслаблює м’язи, сповільнює думки, ніби стирає всі зайві переживання. Кілька хвилин під нею — і я вже зовсім інша. 

Далі — макіяж. Рівний тон, легкий рум’янець, виразні стрілки, насичений колір на губах. Кожен штрих додає мені ще більше впевненості. Волосся вкладаю в легкі, невимушені локони, які надають образу грайливої спокусливості.

Наступний крок — вибір вбрання. Перебираючи десятки варіантів, зрештою зупиняюся на чорній шкіряній мініспідниці, що ідеально підкреслює вигини стегон, та напівпрозорій кофтинці в тон. Завершують образ класичні туфлі-човники.

А під низ — чорна сатинова білизна та панчохи, які додають особливе відчуття сексуальності.

Перед виходом ще раз оглядаю себе в дзеркалі, впевнюючись, що виглядаю бездоганно. Останній штрих — крапля улюблених парфумів із солодкими нотками, які огортають шкіру тонким шлейфом.

Я задоволено посміхаюся, беру телефон і викликаю таксі.

Таксі зупиняється біля клубу рівно о десятій. Зачинені дверцята ще на мить тримають мене в тиші, відокремлюючи від хаосу, що панує зовні. Гучна музика, мерехтливі вогні, натовп біля входу.

Я вдихаю прохолодне нічне повітря, розгладжую спідницю й виходжу.

— Ого, подруго, ти сьогодні просто бомба! — вигукує Ліза, щойно помічає мене. Вона стоїть біля входу, її губи розтягуються в задоволеній усмішці.

Я хмикаю, підходячи ближче. Ліза виглядає не менш ефектно: червона обтисла сукня, високі підбори, розпущене волосся хвилями спадає на плечі.

— Ти теж нічого, — підморгую їй.

— Ходімо, сьогодні наша ніч! — вигукує Ліза, хапаючи мене за руку.

Ми заходимо всередину, і клуб миттєво поглинає нас. Гучна музика, мерехтливе світло, змішаний аромат дорогих парфумів та алкоголю.

Усе, що мені зараз потрібно, — це танці, коктейлі та кілька годин безтурботності, щоб стерти залишки сьогоднішнього дня.

Ми пробираємося ближче до бару. Я замовляю собі мартіні, Ліза — яскравий коктейль.

Випиваю один келих. Потім ще один. Алкоголь приємно розтікається по тілу, а разом з ним зʼявляється відчуття легкості. 

Ліза допиває свій другий коктейль і підводиться:

— Ну що, давай покажемо всім, як треба веселитися?

Я посміхаюся й киваю.

— Давай.

Ми виходимо на танцпол, і я дозволяю музиці захопити мене. Рухи стають плавними, розкутими. У тілі з’являється приємна напруга.

Час від часу ловлю на собі погляди чоловіків, але мене це не хвилює. Я тут не для знайомств. Я тут, щоб розслабитися.

Проте варто мені лише на секунду підняти погляд, як я зустрічаю пару темних очей, які уважно мене вивчають.

Холодний, упевнений, злегка зацікавлений погляд.

Незнайомець

Він стоїть біля барної стійки, тримаючи в руці склянку віскі, й не відводить від мене очей.

Ми з ним мовчки дивимося одне на одного кілька секунд. Його погляд пронизливий, упевнений, майже викличний. 

Я повертаю голову, намагаючись знову зануритися в музику, але внутрішнє відчуття змінилося.

Тепер я танцюю інакше. Мої рухи стали плавнішими, розкутішими.  Підсвідомо я хочу йому подобатися.

— Що це за красунчик? — Ліза помічає мій погляд і нахиляється ближче, щоб перекричати музику.

— Без поняття, — відповідаю я, краєм ока спостерігаючи за незнайомцем.

— Але він явно тобою зацікавився.

Я знизую плечима та повертаюся до танцю, намагаючись відволіктися. Віддаюся музиці, рухаюся в такт, дозволяю ритму поглинути мене.

Але його погляд я все одно відчуваю.

Коли втома дає про себе знати, я нахиляюся до Лізи:

— Піду ще чогось вип’ю.

Вона мовчки киває, продовжуючи танцювати.

Я йду до бару, замовляю ще один мартіні й сідаю на високий стілець.

Але не встигаю зробити навіть ковток, як відчуваю його.

Його присутність.

Спочатку це просто легкий рух повітря за спиною, майже непомітний. Потім — аромат дорогих чоловічих парфумів, змішаних із віскі.

Від цього запаху паморочиться в голові.

Я повільно підношу келих до губ, роблю ковток, ніби нічого не сталося.

— Не проти, якщо я приєднаюся? — його голос низький, майже оксамитовий, і ніби розтинає простір між нами, коли він нахиляється до мого вуха.

Я повільно опускаю келих, повертаю голову й піднімаю на нього погляд.

— А якщо проти? — на моїх губах з’являється ледь помітна усмішка.

Він хмикає, сідає на сусідній стілець і спокійно робить ковток зі своєї склянки. Його рухи неквапливі, впевнені. Темний погляд ковзає по мені, ніби намагається прочитати мене.

— Тоді я просто вип’ю своє віскі тут, поруч.

Його голос звучить рівно, без жодної емоції, але в очах я бачу приховане зацікавлення. 

Я роблю ще один ковток мартіні, розтягуючи момент.

— Що ж, тоді пий своє віскі.

Він усміхається кутиком губ, ставить склянку на барну стійку та простягає мені руку:

— Тимофій.

— Хіба ти не збирався просто пити віскі, а не знайомитися?

— Одне іншому не заважає.

Я на секунду затримую погляд на його пальцях — сильних, упевнених, — перш ніж торкнутися їх своєю рукою.

— Емілія.

Його дотик гарячий, пальці м’яко, але впевнено обіймають мої, перш ніж він відпускає.

— Гарне ім’я, — каже він, відкидаючись назад. — І доволі… цікаве.

Я злегка посміхаюся, кручу в пальцях ніжку келиха.

— Це у моєї мами цікава фантазія. Тож краще просто Емі.

— Емі, — він ніби смакує моє ім’я, повільно, розтягуючи голосні. — Тобі личить.

Його погляд затримується на мені трохи довше, ніж потрібно. У грудях розливається дивне тепло, хоча я навіть не певна, що саме викликає цю реакцію — його голос, манера говорити чи цей пронизливий, впевнений погляд.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти поруч , Кері Ло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти поруч , Кері Ло"