Читати книгу - "Велике Стерво, Анна Di"

Шоста година. Робочий день офіційно завершився. 

**Може, і справді піти додому, як усі нормальні люди?** 

І тут Аліса згадала, що так і не відповіла врятованому. 

— Аааа... — простогнала вона і навіть надула губи, що було для неї зовсім нехарактерно. 

У цей момент, як завжди, до кабінету зазирнула Юля, щоб попрощатися. На мить її брови поповзли догори, але вона швидко взяла себе в руки: 

— Гарного вечора, Алісо Анатоліївно! До побачення! — протараторила і втекла. 

Аліса раптово засміялася, що з нею давно не траплялося. 

Вона знову відкрила листа, перечитала і коротко відповіла: 

> *Доброго вечора, Максиме, вибачте, не знаю, як Вас по батькові. Хочу повідомити, що, на жаль, не зможу зустрітися з Вами. Мій графік надто завантажений, але Вашу подяку я приймаю. 

> Бажаю скорішого одужання. 

> Аліса Мигдаль.* 

**Все!** — з полегшенням натиснула на кнопку «Надіслати». Так, вона злякалася і зробила крок назад, але зовсім про це не шкодувала. 

Мабуть...