Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 92
Перейти на сторінку:
святиня.

АЛКЕСТА

Адмете, мої справи - бачиш сам які...

Та перед смертю хочу слово мовити.

Тебе люблю й шаную - і життя своє

Кладу, щоб ти міг світло денне бачити,

Хоч я вмирать за тебе і не мусила -

Могла ж я, з фессалійців мужа вибравши,

Володаркою в домі жить розкішному,

Та не схотіла: не було б тебе тоді,

Осиротіли б діти... Тож відмовилась

300] Од молодості - дару неповторного.

А батько й мати... свого сина зрадили,

Хоч їм і вмерти б, сивочолим, личило,

Ще й славно вмерти: сина врятувать могли,

Єдиного - нема ж бо в них надій на те,

Що після тебе сина мали б іншого.

Тоді б ми нерозлучно прожили свій вік

Обоє: ти дружини б не оплакував

І сиріт не ростив би. Певно, бог якийсь

Подбав, щоб так ось наша доля склалася.

310] Та хай вже!.. Мою жертву оціни лишень.

Не про віддяку йдеться, бо ж ціни життю

Нема, - про справедливість; сам погодишся,

Адже не менше, аніж я, дітей своїх -

Якщо розумний - любиш. Мова ось про що:

Дозволь їм повноправно в домі нашому

Хазяйнувати. Не приводь їм мачухи,

Вона ж - не мати: нашим любим діточкам

Відчути б довелося руку заздрісну.

Отож благаю вже востаннє, зваж на це:

320] Ворожа дітям, що од шлюбу першого,

Не м'якша від змії буває мачуха.

Для сина - батько є надійним захистом.

А як же ти, о доню, дозріватимеш?

Яку з жінок застанеш ти при батькові?

Лиш би тебе, розквітлу, не обмовила

Й твого подружжя не розбила, злісниця.

Гай-гай! твого заміжжя не побачу вже,

Сміливості при родах не додам тобі...

А ласка материнська - незамінна тут.

330] Пора мені вмирати... І не завтрашня

Для мене згасне днина чи позавтрашня -

Покійницею зараз же назвуть мене.

Щасливі зоставайтесь! Ти, о мужу мій, [33]

Пишатись можеш, що таку дружину взяв,

А вам не гріх гордитись, дітки, матір'ю.

ПРОВІДНИК ХОРУ

За нього - будь спокійна - я ручаюся:

Останню твою волю хто б не виконав?

АДМЕТ

Усе сповню, як кажеш. За життя була

Моєю ти - й по смерті йменуватиму

340] Лишень тебе жоною. З фессаліянок

Не буде мене жодна мужем кликати.

Нема такої, щоб могла чи знатністю,

Чи вродою з тобою позмагатися.

Мені цих діток досить. Лиш боги б дали

Натішитись. Тобою - не дали, на жаль.

І знай: не рік лиш по тобі, жоно моя,

Носитиму жалобу - поки житиму.

Не матиму вже серця до батьків своїх:

Зичливі не на ділі - на словах були.

350] А ти мене ціною найдорожчою -

Життям урятувала. Ну то як мені

Жони такої гірко не оплакувать?

Відмовлюсь од гулянок, од забав гучних,

Вінків та співів, хоч у них тонув мій дім.

Ні ліри не торкнуся дзвінкострунної,

Ні на лівійську флейту не озвуся вже,

Бо ти життєву втіху в мене вирвала.

Твою подобу - різьбяра-умільця твір -

У нашій спальні поміщу й горнутимусь

360] До неї тілом і в обійми братиму,

Звертаючись на ймення. Так жону свою

Триматиму, насправді - не тримаючи.

Примарна втіха, а проте полегшує

Тягар душі: приснишся - і самотнього

Розрадиш. Бо приємно і вві сні бува

Близького друга хоч на мить побачити.

Коли б я хистом володів Орфеєвим,

Щоб міг, дочку Деметри й мужа-владаря

Завороживши, з Орка тебе вивести, -

370] Спустився б; не злякав би ні Плутона пес,

Ані Харон, що душі на той світ везе, -

Твоє життя до світла з пітьми б вихопив.

Коли ж і сам умру я, там чекай мене

Й готуй оселю, де б ми вкупі знов жили.

Звелю, щоб у труну цю ж саму, кедрову,

Й мене поклали - побіч тебе ляжу я,

Дружино: не розлучить навіть смерть мене

З єдиною, з тобою - найвірнішою. [34]

ПРОВІДНИК ХОРУ

І я в журбі з тобою, як із другом друг,

380] Володарю, схилюся: гідна сліз вона.

АЛКЕСТА

Ви чули, дітки, обіцянку батькову? -

Не приведе додому жінки іншої -

Вшанує мою пам'ять, не покривдить вас.

АДМЕТ

Кажу це ще раз, і на тім стоятиму.

АЛКЕСТА

Бери ж на цій умові діток з рук моїх.

АДМЕТ

Дарунок, серцю милий, з милих рук беру.

АЛКЕСТА

Ти й матір'ю цим дітям замість мене будь.

АДМЕТ

Тут слів нема - таку ж бо неньку втратити!..

АЛКЕСТА

Ще б жити мені, дітки, та під землю йду...

АДМЕТ

390] О горе!.. Що без тебе тут робитиму?..

АЛКЕСТА

Біль тихне з часом. Хто помер - нема того.

АДМЕТ

Піду з тобою... Лиш візьми, візьми мене!..

АЛКЕСТА

Одна йду... Цього досить... Замість тебе йду.

АДМЕТ

Яку жону ти, доле, в мене вирвала!..

АЛКЕСТА

В очах темніє... Вже вони мов важчають.

АДМЕТ

Помру і я, дружино, як покинеш нас.

АЛКЕСТА

Ти міг би вже сказати, що нема мене... [35]

АДМЕТ

Зведи обличчя!.. Не лишай дітей своїх!..

АЛКЕСТА

Чи ж я б лишала?.. Прощавайте, дітоньки!

АДМЕТ

400] Поглянь на них, поглянь же!..

АЛКЕСТА

Я - покійниця.

АДМЕТ

Стривай! Лишаєш?..

АЛКЕСТА

Прощавай!

АДМЕТ

Загинув я!..

ПРОВІДНИК ХОРУ

Уже її немає... Вже вдівець Адмет...

ЕВМЕЛ

Строфа

Гай-гай! Горе нам!

Озвись, матінко!..

Пішла... Ясного сонця вже

Не бачить, батьку мій!

На сирітське життя залишила мене,

Безталанна!.. Он глянь:

Мов тягар якийсь - на очах, руках...

410] Ти почуй мене, вчуй,

Я благаю тебе, моя матінко!

1 до вуст твоїх,

Син твій, дитя, тулюся.

АДМЕТ

Не чує і не бачить... Найжорстокіший

Удар на мене і на вас впав, дітоньки.

ЕВМЕЛ

Антистрофа

Ще й не окріпнувши,

Сам я, без матері,

Лишитись, батьку, змушений.

Як же це стерплю я? [36]

420] Цей тягар і тобі, моя сестро, нести...

У годину лиху

Ти жону в цей дім, о мій батьку, вів!

Не дійшли до межі

Рука в руку ви - до похилих літ...

Вона вмерла - й дім,

Рідний наш дім схитнувся!..

ПРОВІДНИК ХОРУ

Адмете, доведеться той тягар нести:

Не ти ж бо нині перший, не останній ти,

Хто залишився без дружини вірної.

430] А вмерти - ти це знаєш - треба кожному.

АДМЕТ

Авжеж. І не раптово та біда мене

Спіткала: знав давно я - здавна й мучився.

Та вже про винос тіла сповістить пора.

Тож не відходьте. Тужний спів підземному,

Що втіх не любить, починайте богові.

Усім моїм

1 2 3 4 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"