Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Інформатор 📚 - Українською

Читати книгу - "Інформатор"

474
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інформатор" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 125
Перейти на сторінку:
стоянки для яхт у пошуках людини, якої ніколи раніше не бачила. Попереду, біля паливного насоса, стояв якийсь підстаркуватий волоцюга. Він махнув рукою і злегка кивнув. Дівчина відповіла таким само кивком і попрямувала до нього. Чоловікові на вигляд було років шістдесят, з-під панами в нього вибивалося сиве волосся. Він був вбраний у шорти, сандалі та яскраву квітчасту сорочку. Шкіра у нього була аж надто бронзова — так засмагають люди, які багато часу проводять на сонці. Очі ховалися за окулярами-«авіаторами». З широкою усмішкою він ступив крок назустріч і промовив:

— Ви, мабуть, і є Лейсі Стольц.

— Так, а ви? — запитала вона, потискаючи йому руку.

— Ремсі Мікс. Приємно познайомитись.

— Навзаєм. Ми мали зустрітись опівдні.

— Перепрошую. Я мав невеличкі неприємності з човном.

Він кинув головою у бік великого моторного човна, що стояв у кінці причалу. Не найбільший човен серед усіх пришвартованих тут, але й малим його важко було назвати.

— Ми можемо поговорити там, — запропонував він.

— На яхті?

— Звісно, там нас ніхто не потурбує.

Лейсі подумала, що усамітнитися на човні з абсолютно незнайомою людиною — це не найкраще рішення. Поки вона зволікала з відповіддю, Мікс запитав:

— Хто той чорний хлопець?

Він дивився у напрямку Кінг-стріт. Лейсі повернулися в той бік і побачила Г’юго, який неквапно прогулювався в натовпі туристів неподалік від гавані.

— Це мій колега, — відповіла вона.

— Він тебе охороняє?

— Мені не потрібен охоронець, містере Мікс. У нас немає при собі зброї, але мій друг може скинути вас у воду за дві секунди.

— Сподіваюсь, до цього не дійде. Я прийшов із миром.

— Приємно чути. Я спущусь у човен лише за умови, що він залишиться там, де є. Якщо ви заведете двигун, вважайте, що зустрічі не було.

— Згода.

Лейсі пройшла за Ремсі по пірсу, минаючи ряди вітрильних суден, які, здавалося, не виходили в море вже не один місяць. Нарешті вони підійшли до яхти з назвою, що дуже відповідала ситуації: «Конспірація». Мікс ступив на борт першим і подав своїй гості руку. На палубі, під полотняним навісом, стояли маленький дерев’яний столик і чотири складані стільці. Чоловік показав на них Лейсі й промовив:

— Ласкаво прошу на борт. Сідайте, будь ласка.

Дівчина швидко обвела поглядом все навкруги й найперше поцікавилась:

— Ми тут самі?

— Ну, не зовсім. У мене тут подруга, яка полюбляє морські прогулянки зі мною. Її звати Карліта. Бажаєте познайомитись?

— Лише якщо її якимось чином стосується те, що ви плануєте розповісти.

— Не стосується.

Мікс дивився на пристань, туди, де стояв, спершись на поручень, Г’юго й махав йому. Певно, таким чином він хотів показати, що спостерігає за ними. Мікс помахав у відповідь і сказав:

— Можна поставити вам питання?

— Прошу.

— Думаю, усе, про що я вам розповім, одразу ж стане відомо і містеру Хетчу, правильно?

— Він мій колега. Ми працюємо разом над розкриттям деяких справ, а можливо, й цієї. А звідки вам відомо його ім’я?

— Я вмію користуватися комп’ютером. Передивився ваш сайт. До речі, вам варто було б його оновити.

— Знаю. Нам зменшили фінансування.

— Не знаю, чому, але ім’я вашого друга здається мені знайомим.

— Він недовго грав у футбольній команді Флориди.

— Он воно що. Я й сам вболіваю за «Гейтор».

Лейсі нічого не відповіла. Для Півдня це була типова ситуація. Люди тут часто ставилися до університетських футбольних команд з якимось фанатизмом, який вона вважала аж надто надокучливим.

— Отож, він однаково про все дізнається? — вів далі Мікс.

— Так.

— Тоді хай приєднується до нас. Я організую нам щось випити.

Розділ 2

Карліта принесла на дерев’яному розносі напої: дієтичний лимонад для Лейсі та Г’юго і пляшку пива для Мікса. Це була вродлива іспанка, принаймні на двадцять років молодша за Ремсі; складалося враження, що їй приємно приймати гостей, особливо жінку.

Лейсі зробила помітку в своєму записничку і сказала:

— Маленьке запитання до вас, Ремсі. Номер телефону, з якого ви дзвонили п’ятнадцять хвилин тому, інший, ніж був минулого тижня.

— А це запитання? — здивувався Мікс.

— Загалом, так.

— Добре. Я часто сплачую за мобільний зв’язок заздалегідь, оскільки багато подорожую. Думаю, що номер, на який я вам телефонував, — це ваш робочий телефон, правильно?

— Так, нам заборонено використовувати особистий телефон на роботі. А тому

1 2 3 4 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інформатор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інформатор"