Читати книгу - "Таємниця Крилатого Змія, Рене Дюшато"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лотер потай спостерігав за небожем. Навіть коли вони їли удвох коло круглого столика в кутку великої зали, дядько мовчки придивлявся до П’єро. Хлопець тільки роззирався довкола.
Вітальня була справжньою лабораторією вченого: скрізь височіли купи реторт, складні механізми, електричні апарати. Навпроти каміна, біля якого П’єро обідав з дядьком, починалися східці, що вели на галерею навколо зали і до кімнат другого поверху. Посередині на п’єдесталі з чорного мармуру стояла величезна статуя Крилатого Змія, вирізьблена з суцільної базальтової брили. Вага й розміри цієї скульптури були такі, що перевезти її можна було, найнявши спеціальне вантажне судно.
Минув тиждень, і ось одного разу Клеман Лотер перший порушив тривалу мовчанку. Він довго розповідав про свої уподобання. Потім, гуляючи після полудня в старому, занедбаному парку, Лотер раптом звірився племінникові.
— Про мене тобі, звичайно, розповідали мало, мій хлопче, — почав він. — Ти не пам’ятаєш свою матір, а твій батько мене не дуже полюбляв, хоч тривалий час я працював, як і він, робітником у Сен-Дені. Я завжди мріяв стати винахідником. У вільний час я студіював фізику, хімію, механіку. 1908 рік був роком розквіту авіації. Одні обстоювали апарати, легші за повітря — дирижаблі, інші — важчі, аероплани, як тоді казали. Я був прихильником аероплана. Треба було винайти легкий мотор, досить сильний, щоб підняти літак.
Старий замовк.
— Мотор цей створив я. У мене тоді не було коштів його конструювати… Морель, син багатих батьків, позичив мені грошей. І от, завдяки моєму мотору, літаки змогли підійматися в повітря, долати велику відстань. До мене завітала слава. Я пишався своїм винаходом! Тепер, думав я, коли людина може літати, вона ніколи не знатиме, що таке війна й руйнування… Даремно я так думав! Морель примусив мене підписати угоди, в яких я майже нічого не тямив. Я був людиною непрактичною і не мав досвіду в таких справах. Морель дав мені мільйон франків, на той час це були величезні гроші. Саме тоді я купив замок Крилатого Змія і поринув у досліди. Наприкінці 1913 року я приїхав до Мореля в Париж. Завдяки моєму винаходу Морель став власником величезних заводів у Бійанкурі, що виробляли автомобілі й літаки. Він володів мільйонами, але мріяв ще більше забагатіти. Морель мені розповів, що має одержати дуже важливе замовлення від міністра. Наближалася війна. Йому замовили спеціальні бомбардувальники. Отак мої винаходи, що мали прислужитися миру, ставали смертельною небезпекою для людства…
Старий глибоко зітхнув.
— Я спробував протестувати, заборонити Морелю використовувати мої відкриття. Тоді він мені показав угоди, підписані мною, і патенти, записані на його ім’я. Я мусив скоритися, але поклявся знищити Мореля. Ти, звичайно, тепер пригадав це ім’я. Автомобілі Мореля. Мені казали, що він навіть заорендував на рекламу Ейфелеву вежу. Він володар мільйонів, сотень мільйонів… його заводи виробляють переважно автомобілі й літаки, танки й бензин. Місто Порт-Морель, де загинув твій батько, належить йому. Все його багатство, все його життя пов’язане з кров’ю людей, з війною… Я його знищу! Зараз ти переконаєшся в цьому…
Схвильований Лотер привів свого племінника до гаража і відчинив двері. Там стояв автомобіль застарілого зразка.
— Ось чим я знищу могутність Мореля і відкрию людству небачені можливості. Набери-но води, — додав він, простягаючи вкрай здивованому хлопцеві глечик.
П’єро хутко приніс воду. Лотер відгвинтив покришку і почав лити воду в бак.
— Дядьку, ви, певно, помилилися! — вигукнув П’єро. — Ви ллєте воду в бензиновий бак!
Лотер обернувся до хлопця усміхнений.
— Оце і є моє відкриття, П’єро. Я винайшов спосіб уживати воду замість бензину, зробивши нескладний пристрій до карбюратора. Суть винаходу полягає в каталізаційній речовині, що її я назвав лотаритом. Лотарит не дорожчий від солі. Він має властивість блискавично розкладати воду на кисень і водень; а ті, сполучаючись у камері згоряння, вибухають, і двигун працює, як у звичайному автомобілі. Одного літра води вистачає на сто кілометрів.
Клеман Лотер запросив хлопця в автомобіль, і вони проїхали кілька кілометрів. Хлопець сидів приголомшений. Адже це було схоже на казку!
Коли вони вийшли з машини, Лотер вийняв із двигуна запальник завбільшки з сірникову коробку, в якій містився чудесний каталізатор, і продовжив розмову з небожем.
— Я хочу забезпечити всі автомобілі водяними двигунами. Весь світ вітатиме мій винахід, і Морелева могутність скінчиться. Я забороню ставити мій пристрій на воєнні машини і віддам винахід на мирні потреби. Правда, щоб здійснити всі плани, мені ще бракує коштів, але незабаром я їх матиму. Сьогодні ввечері я бачитимуся з відомим мільярдером Вандергольдом, нафтовим королем, а він Морелів ворог. Думаю, що мені не важко буде дістати у нього гроші, потрібні на промислове виробництво моїх двигунів.
Вони повернулися до замка. У вітальні височів химерний кам’яний змій.
— Тепер ти зрозумів, мій хлопчику, — вів далі старий, — чому я такий недовірливий. Власники нафти й автомобільних заводів здогадуються про мій винахід. Виробництво двигунів може їх розорити вщент. А діють нафтові королі швидко й рішуче. Інженер Буру відкрив спосіб легко знаходити нафту — Вандергольд оточив інженера своїми людьми. Нещасного забито в його ж автомобілі, а вбивця зник. Дізель, винахідник двигуна, що названо його ім’ям, сконструював мотор, який мав зменшити удвічі світове споживання нафти. Нафтові компанії розправилися з Дізелем, і його плани й розрахунки пропали. То чи можу я бути спокійний, збираючись звести світове споживання нафти до мінімуму?.. Щоправда, я буду сильніший за Вандергольда, бо на моєму боці підтримка мільйонів людей… — Старий несподівано замовк, і коло столу запала тиша.
Після вечері Лотер послав хлопця спати до своєї кімнати.
ВАНДЕРГОЛЬД
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Крилатого Змія, Рене Дюшато», після закриття браузера.