Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

- Я! - Вискочила вперед Кес.

- І я хочу, - її подруга Лані також вийшла вперед.

- Лаурі, будь ласка, відтісни від мене Тріпсон і її подруг, - чую в голові містера Нотрила, ловлю його погляд, він ніби мені загрожує, якщо не послухаюся - влетить.

- І я хочу, - роблю крок уперед.

- Я теж, - сказав хтось із хлопців, викликавши спільні смішки.

- Катаріс, підійдіть, - містер Нотрил киває мені на місце поряд із собою. Іду впевнено, відчуваю спиною, як мене пропалюють очима пишногруді красуні. - Та ж стійка, міс Катаріс, як і раніше. Дозвольте взяти вашу руку?

Я крадькома посміхнулася, відповіла ствердно.

- До студентів не можна торкатися! - вигукнув зі свого місця Рокс. Я скоса подивилася на викладача, здається, з його очей зараз полетять блискавки. На мить подумала, що Рокс відразу розсиплеться, але ні, стоїть з грізним виглядом, ніби готовий кинутися на містера Нотрила. Так кумедно виглядає. Він як цуценя перед величезним бульдогом.

- А хто знає, чому такі правила? – пролунало грізно.

- Щоб викладачі не лапали студенток! - знову вигукнув Рокс, нарвавшись на ще один гнівний погляд.

- Думаєш примітивно, - голос містера Нотрила повернувся в норму.

- А чому? – запитую куратора, трохи повернувши до нього голову.

- Тому що чоловік із одного дотику визначає своє призначення. І якщо таке станеться в академії, то обоє можуть мати проблеми.

- Значить, достатньо дотику, містере Нотрил? – зацікавлено перепитує Кес.

- Так, міс Тріпсон, тому в школі та академії діє правило, що забороняє торкатися до студентів. Але на нашому факультативі це неминуче, якщо хтось має заперечення, ви можете перейти в групу до іншого викладача.

- Містере Нотриле, я не проти. До мене можна торкатися, - Кес не здається. Навіть сама не розуміє, як безглуздо виглядають її підкати до викладача.

- Я думаю, достатньо буде однієї людини, на кому я показуватиму всі прийоми.

- Ой-йой-йой, містере Нотрил, - говорю тихенько, - я боюся, не треба на мені все показувати.

- Не хвилюйся, Лаурі, нічого страшного не станеться, - сказав подумки, а вголос продовжив: - Отже, повернемося до нашого заняття. Міс Катаріс, займіть ще раз стійку, тримайте руку вище, - містер Нотрил піднімає мою праву, потім поправляє ліву біля пояса, зупиняється за моєю спиною. - Коли ми вимовляємо заклинання, направляємо його від грудей до кінчиків пальців. Надалі ви будете успішно їх використовувати, перебуваючи у будь-якій позі. Але якщо ви запам'ятаєте цю стійку, то зможете комбінувати заклинання та свою активну здатність. Перейдемо до практики. Повторюйте заклинання, міс Катаріс.

Я виконую необхідне, причому легко, тому що подібне заклинання використовувала вже багато разів. Тоді навколо мене з'являвся захисний циліндр, а зараз вишикувався прозорий мур за спиною, причому вийшло півколо. Захист не лише ззаду, а й з боків.

- Чудово, – киває мені викладач. - Повторюємо за міс Катаріс. У кожного за спиною має з'явитися такий самий щит, - чекає, щоб усі вимовили заклинання, а потім продовжує: - Переходимо до практики. Стійку по парах я показав вам для прикладу, а тепер працюємо поодинці.

Містер Нотрил змахнув рукою, перед кожним студентом у повітрі завис кавун. Поруч зі мною виник такий самий, хоча я залишилася на місці біля викладача, тобто в центрі уваги і як приклад.

- Промовляйте перше заклинання, - пауза, містер Нотрил чекає, коли всі виконають необхідне, - тепер друге, а за ним і третє, - чується загальне бурчання. - У кого залишилися пошкодження на кавуні?

- У мене, - кричить Рокс, - його штурхало серйозно. Як вам? - Усміхається на все обличчя, задоволений.

- Непогано, - викладач обійшов усіх, оглянув кавуни, нікого особливо не хвалив.

- Містере Нотриле, чому в мене нічого не видно? – кажу пошепки, коли викладач опинився поряд.

- Пробуємо ще раз, - повторив голосно для всіх, моє запитання проігнорував. Я повторила заклинання в тій самій послідовності, але голосніше. Адже сама знаю, що вони мають працювати. Я вже не раз застосовувала ті, які мені сам містер Нотрил записав на листочку. У мене все працювало. А зараз кавун неушкоджений, жодної подряпини. Навіть у Кес від нього відвалився квадратик шкірки. Вона підстрибнула як кізочка, зраділа, все на похвалу напрошувалася, а отримала стандартне «непогано», як і решта.

- Лаурі, зроби три кроки назад, - а для решти додає: - Подивіться на міс Катаріс. Бачите щось незвичайне?

- У неї ще все вийде, не треба знущатися! - Заступається Рокс.

Справді заступається? Хм…

- Ніхто нічого не помічає?

Я підібгала губу, трохи прикро. Група посміюється з мене, а викладач ще й привертає до мене увагу. Наступного разу не вийду, хай на Кес показує свої прийоми. Я ж не клоун. Опустила голову, смикаю пальцями замочок на спортивній кофті. Хочеться провалитися крізь землю. Я тільки-но почала заводити друзів, так мене знову виставили на посміховисько, так навіть Рокс відвернеться і перестане за мною бігати. Кому потрібна безталанна подруга? Хіба для сміху.