Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Реактивація, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Реактивація, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Реактивація" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 78
Перейти на сторінку:

Том тим часом робить крок у мій бік і характерним жестом проводить пальцем по шиї. Мовляв, ти покійник. Трибуни підхоплюють це потужним завиванням, немов величезна зграя вовків, в передчутті кривавої здобичі. А мені, раптом, стає скучно і смішно. Дитячий садок…

Хоча, а які розваги, окрім давно набившого оскомину стриптизу, Купол може запропонувати своїм мешканцям у зв’язку з відсутністю вільного простору? Біг на місці? Добре, хоч для Арени приміщення вдалося знайти. Колишнє бомбосховище… Місце, де особовий склад модуля міг пережити будь-який катаклізм, який би не витримав основний модуль. Тепер вже й не пригадати, хто зробив це першим, але ідея сподобалася, і не минуло й року, як в кожному Куполі з’явилася бійцівська арена. Місце де мешканці добирали нестачу адреналіну, а молоді хлопці отримували змогу заробити пару кредитів.

Але тепер я дивився на це все, як школяр на пісочницю в дитсадку. Де ще недавно було так весело і цікаво, а тепер навіть соромно підійти. Щоб ніхто не побачив.

Том продовжував кривлятися і стрибати по арені, а я просто стояв, схрестивши на грудях руки, і чекав на сигнал гонгу.

Розпорядник швиденько протараторив звичну формулу фейр-плей і махнув рукою.

Том, виправдовуючи свою прізвисько, відразу ж кинувся вперед. І коли нас розділяло всього кілька кроків, стрибнув — виставивши ногу. Гарно і видовищно… збоку. І якщо суперник непорушний, як шафа.

Я всього лише присів, пропускаючи суперника над собою, і наніс короткий удар кулаком знизу вверх, по стегні опорної ноги. Тож, після приземлення, Тома аж хитнуло від болю. І щоб не отримати удару в поясницю, йому довелося зімітувати падіння і перекинутися через голову, розриваючи дистанцію. Щоб отримати час оговтатися і прийняти захисну стійку.

Мені воно не заважало. Міг з легкістю скоротити дистанцію і одним-двома ударами в голову завершити бій, але не став. Люди не винні, що я переріс арену. Вони заплатили за розвагу, і я зобов’язаний їм її дати. Хоча б востаннє.

Давши Тому оговтатися, я зблизився з ним і зайнявся тим, що найбільше полюбляє публіка — обміном ударами. Насправді дев’яносто відсотків ударів потрапляє в блоки, гаситься передпліччями, приймається на плечі, лікті і не наносить жодної шкоди. Зате, здалека виглядає ефектно. Як безкомпромісна і безжалісна рубка.

Те ж і з ударами ногами. Блоки, блоки, блоки…

Тіло слухалося відмінно. Енергії — хоч відбавляй. Зроду не відчував себе у такій чудовій формі. Здавалося, що якби достатньо високо підстрибнув, то й полетіти зміг би.

Протанцювавши так хвилин зо п’ять і навіть не зіпрівши, я побачив в очах Тома подив і неспокій.

Ще б пак… Я і в минулий бій був кращий за нього, а зараз — бавився як з новачком, що вперше натягнув бойові рукавиці. Я випереджав суперника буквально в усьому і розгадував наміри мало що не швидше, ніж він встигав їх придумати. А Том був достатньо досвідчений боєць, щоб усе це зрозуміти.

Читав, що у сиву давнину справжні майстри бойових мистецтв навіть не починали бою. Їм досить було глянути один одному у вічі, щоб зрозуміти, хто переможе, а хто — програє.

Щось подібне трапилося і зараз. Бій лише розпочався, а Том уже знав, що програє.

Він спробував додати темп, пришвидшив нанесення ударів до максимуму, але все було марно. Кожна його атака або стрічала блок, або провалювалася в порожнечу.

Том зблід, закусив губу. Погляд його спалахнув ненавистю, і Скажений кинувся в останню атаку, акумулювавши в цей удар усю злість. Якби його кулак досягнув цілі, то, бій міг би закінчитися і інакше, але я був готовий.

Швидкий сустеп, захват атакуючого кулака, поворот тулуба по лінії атаки і різний ривок вниз.

Голосний хрускіт суглобів, болісний скрик, і Том котиться по піску, притискаючи до грудей зламану руку.  

Стрибаю слідом за ним. І коротко пробиваю в голову. Міг би, як він минулого разу, порахувати йому всі кістки та ребра, але я не настільки скажений. Досить і звичайного нокаута. Навіть ніс ламати не стану. І навіть копняка на прощання не дам. Це більше не моя пісочниця. Час дорослішати.

Бокові рефері дружно махають прапорцями, а суддя на арені спішить зупинити поєдинок. Видовище видовищем, але життя бійців застраховані, а страхова компанія не любить зайві виплати. Он навіть пожежники свої брандспойти націлили. Це, якщо мені дах знесе, і треба буде заспокоювати примусово.          

«Вітаємо! Перемога! Ви виконали завдання «Реванш». Нагорода — 50 пунктів досвіду. 50 срібних кредитів»       

1 ... 29 30 31 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Реактивація, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Реактивація, Кулик Степан"