Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді 📚 - Українською

Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді" автора Ірвін Ялом. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 118
Перейти на сторінку:
був мій внесок у цей учинок. І навіть не зателефонував мені! Маю сказати, що Джастін постійно телефонував мені з приводу всіляких нісенітниць. А ще мене розлютило те, що він приховував від мене цю нову жінку. Мене розсердив той факт, що вона, як і будь-яка інша, змогла поманити його до себе пальчиком чи стиснути його прутня своєю маленькою дірочкою — і все, він зробив те, чого я не зміг змусити його зробити за чотири роки!

— А що ви відчуваєте з приводу того, що він таки пішов від своєї дружини?

— Йому це вдалося! І це добре. Байдуже, як він це зробив, — це чудово. Та все одно він учинив неправильно. Чому, чорт забирай, він не зробив це як слід? Маршале, це безумство — це примітивно, просто-таки первісний процес! Мені аж неприємно про це говорити.

Маршал нахилився до нього і накрив його долоню своєю — для нього то був нехарактерний жест.

— Довіртеся мені, Ернесте. Я знаю: це непросто, але ви молодець. Не зупиняйтеся.

Ернест відчув піднесення. Було цікаво спостерігати за дивовижним парадоксом психотерапії і супервізії: що більше говориш про неправильні, ганебні, похмурі й гидкі речі, то більшу винагороду отримуєш! Однак потік асоціацій уповільнився.

— Гм, я маю поміркувати. Мені була огидна думка про те, що всі дії Джастіна підпорядковувалися його прутню. Я чекав від нього більшого — сподівався, що він покине свого «дракона» правильно. А його дружина Керол… о, як же вона мене дратує!

— А тепер кілька вільних асоціацій щодо неї — вистачить однієї-двох хвилин, — мовив Маршал. Його обнадійливі «одна-дві хвилини» були своєрідною поступкою в бік супервізії, а не частиною терапевтичної угоди. Чітко окреслений, короткий проміжок часу вибудовував певні межі довкола саморозкриття Ернеста, і той мав би почуватися в безпеці.

— Керол? Погана жінка… Горгона Медуза… Егоїстична, повсякчас на межі… Злюща… гострі зуби, очі-щілинки… просто-таки втілення зла… найгірша з усіх жінок, яких я будь-коли зустрічав…

— То ви таки з нею зустрічалися?

— Це найогидніша з усіх жінок, яких я не зустрічав. Я знаю її виключно зі слів Джастіна. Та після кількасот годин нашої спільної роботи я її добре знаю.

— Про що саме йшлося, коли ви сказали, що Джастін пішов від дружини неправильно? Як це треба було зробити?

Ернест скривився. Він визирнув у вікно, уникаючи погляду Маршала.

— Гм, я можу сказати, що означає «неправильно». Неправильно стрибати з ліжка однієї жінки до ліжка іншої. Що ще… Якби я міг чогось хотіти від Джастіна, що б це могло б бути? Щоб він хоча б раз, однісінький раз, повівся як справжній зрілий чоловік! І щоб пішов від Керол як чоловік. Щоб усвідомив, що свого часу зробив неправильний вибір, що не можна марнувати єдине і неповторне життя, що треба просто піти — і зазирнути в очі власній самотності, усвідомити, хто ти є як людина, як дорослий, як окрема жива істота. Його ж учинок жалюгідний: Джастін начхав на відповідальність, занурився у транс, збожеволів від кохання до симпатичного личка — «янгола, подарованого небесами». Навіть якщо це піде йому на користь, жодного зростання не буде, він не зробить висновків із цієї ситуації — ні, не зробить! Оце й усе, Маршале! Погано! І я цим не пишаюся. Але якщо вам хотілося «примітиву» — то ось він! І його чимало — це очевидно. Я й сам майже все розумію.

Ернест зітхнув і виснажено відкинувся на спинку крісла, чекаючи на відповідь Маршала.

— Знаєте, є думка, що мета психотерапії полягає в тому, щоб стати власним батьком і матір’ю. Гадаю, про супервізію можна сказати те саме. Ваша мета — стати власним супервізором. А тому… спробуймо розглянути те, як ви бачите самого себе.

Перш ніж зазирнути у свій внутрішній світ, Ернест поглянув на Маршала. «Стати власним батьком і матір’ю, стати власним супервізором — чорт забирай, та він просто ас!» — подумав він.

— Гаразд. Найбільш очевидною є глибина моїх відчуттів. Безперечно, я надто цим переймаюся, не кажучи вже про безглузде відчуття люті. Я почуваюся так, ніби втрачаю те, що мені належить. Як він наважується робити якийсь крок, попередньо не порадившись зі мною?

— Точно! — Маршал енергійно закивав. — А тепер спробуйте зіставити вашу злість із бажанням зменшити його залежність і кількість ваших сеансів.

— Авжеж, я все розумію. Суперечність можна побачити неозброєним оком. Я хочу, щоб Джастін нарешті відірвався від мене, але коли він починає діяти на власний розсуд, це мене страшенно злить. Але ж те, що він наполягає на приватності свого життя, хай навіть приховуючи цю жінку від мене, — то гарний знак!

— Це не просто гарний знак, — зауважив Маршал, — це свідчить про те, що ваша терапія була ефективною. Чорт забирай, вона була просто чудова! Коли працюєш із залежним пацієнтом, слід розуміти, що винагородою має бути бунт, а не загравання. А тому ви маєте бути задоволені.

Ернеста це розчулило. Він сидів мовчки, насилу стримуючи сльози, і вдячно міркував над словами Маршала. Багато років він дбав про інших і не звик до проявів турботи у свій бік.

— Що простежується у ваших зауваженнях щодо того, як Джастін мав би піти від своєї дружини? — вів далі Маршал.

— Самовпевненість! Є тільки одна думка — моя! Це дуже сильне відчуття, воно й зараз тут. Джастін мене розчарував. Я хотів для нього більшого. Я усвідомлюю, що зараз нагадую вимогливого батька.

— Ви обрали непохитну позицію — суцільні крайнощі, а тому й самі в це не вірите. Навіщо це, Ернесте? Звідки взявся такий стимул? Як щодо ваших вимог до самого себе?

— Але я справді вірю в це! Він перейшов з одного залежного стану в інший, від жінки-диявола, яка уособлювала матір, до матері-янгола. Він просто мліє від кохання… Усі ці «янголи, подаровані небесами» — Джастін перебуває в блаженному стані, мов та амеба, що не до кінця розділилася навпіл… Це його ж слова. Усе заради того, аби уникнути відчуття самотності. І саме страх перед самотністю змушував його залишатися у згубному шлюбі протягом усіх цих років. Я маю допомогти йому це усвідомити.

— Але навіщо так стояти на своєму, Ернесте? Ви надто вимогливі, хіба ні? З теоретичної точки зору я гадаю, що ви маєте рацію, та хіба пацієнт, який розлучається, взагалі може відповідати вашому стандарту? Вам потрібен такий собі екзистенційний герой. Це характерно для романів, але, озираючись на численні роки своєї практики, я не можу згадати жодного пацієнта, який пішов би від дружини у такий благородний спосіб. Тож запитаю знову: звідкіля взявся цей дивний стимул? Чи доводилося вам зіштовхуватися з подібними проблемами у власному житті? Мені відомо, що кілька років тому ваша дружина загинула в автомобільній аварії, але більше я нічого не знаю про ваші стосунки з жінками. Ви одружилися знову? Чи доводилося вам розлучатися?

Ернест заперечно похитав головою, а Маршал вів далі:

— Повідомте, якщо я зайду надто далеко, якщо ми перетнемо межу між психотерапією і супервізією.

— Ні, ви рухаєтеся в правильному напрямку. Більше я не одружувався. Моя дружина Рут загинула шість років тому. Та насправді наш шлюб припинив своє існування задовго до тієї миті. Ми жили в одному будинку, але кожен сам по собі — нам

1 ... 29 30 31 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"