Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

 Після всіх подій, що трапилися з сім'єю Анжеліки, повернувшись додому, вони зажили своїм колишнім, розміреним і повільним життям.  Ніхто з них більше ніколи не згадав ім'я Макса, або подробиць історії, що трапилася по молодості з матір'ю Анжеліки. Вони не засуджували матір за її вчинок. Батько, як і раніше, любив її сильно і не чаяв у ній душі, а Анжеліка розуміла прекрасно, що від помилок молодості не застрахований ніхто.

Анжеліка успішно склала сесію і відпрацювала практику. Алекс терпляче дочекався, коли дівчина буде вільна цілими днями, і запропонував їй навідатися до його тітки, яка живе за містом.

-Тобі однозначно необхідно розвіятися, відволіктися від подій, що відбувалися з тобою останнім часом, помилуватися на лоно природи! У тітки приголомшливий заміський будинок! Зі своїм невеликим озером! З дивовижним ландшафтним дизайном і квітучими топіаріями! До того ж ми кілька ночей зможемо побути там наодинці. Я дуже скучив за тобою, люба!" - вмовляв Анжеліку Алекс.

-Що я скажу батькам? Мама навряд чи відпустить мене з тобою на кілька днів! - розуміючи, що це практично неможливо, з жалем відповіла йому Анжеліка.

-Ти минулого разу, коли їздила на семінар зі мною, що їм говорила? - з хитрою посмішкою поцікавився Алекс, ніжно погладжуючи її долоню своєю рукою.

-Ну минулого разу я їздила з групою Катерини, на практику! - зобразивши сором'язливу посмішку, сказала йому Анжеліка.

-Ну так Катіна група і цього разу їде на практику, а ти разом із нею! - заливаючись заразливим сміхом, запропонував Алекс.

 Раніше Анжеліці вже не становило труднощів придумати привід виїхати з дому на кілька днів, без батьків. До цього літа дівчина подорожувала тільки з ними. Але час минає і доньку, яка подорослішала, батьки вже без особливого побоювання могли відпускати з подругою Катею.  Привід був колишнім, і ось уже щасливий Алекс, що скучив за нею, разом з Анжелікою вирушили провідати його тітку за містом.

У животі Анжеліки пурхали метелики! Вона також передчувала що вони з Алексом кілька ночей проведуть разом! Цілих три дні вони будуть нерозлучні!

 Дві з половиною години дороги і вони зупинилися біля великого триповерхового особняка:

  - Твоя тітка сама живе в такому великому будинку?" - не очікуючи побачити таких масштабів споруду, здивовано запитала Анжеліка.

  - Мій дядько помер п'ятнадцять років тому, у них є три доньки, мої двоюрідні сестри. з ними я тебе обов'язково познайомлю! Сестри вийшли заміж, покинули батьківський дім, але часто сюди приїжджають з онуками. До речі, ти собак не боїшся?  Моя тітка дуже любить собак великих порід і в домі їх цілих дев'ять штук! Три дорослих лабрадори, чотири вівчарки, і два старих сенбернари, якщо вона ще й нових не завела!

  - Собак обожнюю! Алекс як тітку звати? -поцікавилася заздалегідь Анжеліка.

  - Валерія Євгенівна, їй 62 роки, але жінка вона сучасна і прогресивна. До того ж, маючи купу вільного часу, вона має багато захоплень. То що ж ми стоїмо, йдемо знайомитися?.... Я впевнений, що ви сподобаєтеся одне одному. - Алекс узяв її за руку, і вони вирушили до будинку.

- Алекс! Дорогий мій племінник! Я так рада тебе бачити! - жінка радо обійняла Алекса.

-Анжеліка! - посміхаючись, поспішила представити себе дівчинка. Жінка перевела суворий погляд на дівчину і розплилася в усмішці.

- Алекс, бог мій, яке миле створіння! Проходьте швидше! Алекс, ти попереджав, що в нас собачий притулок? - жартома запитала Валерія Євгенівна.

Щойно вона це сказала, Анжеліка помітила, що на неї мчить з усієї дурі величезний дорослий лабрадор.

Трохи злякавшись, але вчасно згадавши, що, як правило, лабрадори собаки добродушні, Анжеліка присіла навпочіпки, щоб собака не збив її з ніг. Пес підбіг до них, обнюхавши і лизнувши Алекса, він переключився на Анжеліку. З реготом, смикаючи двома руками пса, Анжеліка впала в траву. Кілька хвилин подуріти їх окликнула Валерія Євгенівна:

- Собаки відчувають хороших людей! Заходьте, розташовуйтеся! Я приготувала вам кімнату на другому поверсі! Алекс ти знаєш! Проведи дівчину!

Тут жінка різко замовкла, подивилася на Анжеліку, потім на Алекса і тихо додала:

-Може тобі приготувати окрему кімнату? Я щось не подумала?

-Ні, не треба, спасибі, - Анжеліка сором'язливо подивилася на Алекса. - Ходімо в дім, Анжеліко, ти ще встигнеш із ними награтися!" - Алекс подав їй руку, і вони вирушили розміщуватися у свою кімнату, яку дбайливо підготувала їм тітка Алекса.

 - Щойно розміститеся, я вас чекаю до столу! Накрито буде в літній альтанці!" -повідомила їм тітка.

  Будинок усередині був ще красивішим, ніж зовні. Анжеліка з цікавістю роздивлялася інтер'єр. Чистота в будинку була ідеальною. Усе блищало і було відполіроване.  Навколо, в красивих рамках було багато сімейних фотографій і зображених на них щасливих облич. Анжеліці здалося трохи дивним, що на жодній з фотографій вона не виявила Алекса. Але вона не надала цьому значення.

 Піднявшись до своєї спальні, Алекс тихо прикрив двері і, уклавши в міцні обійми Анжеліку, ніжно прошепотів їй:

- Я скучив, Анжеліко, - він пристрасно почав цілувати дівчину.

- Я теж... - встигла прошепотіти йому Анжеліка перед тим як дбайливо він опустив її на свіжозастелене ліжко.