Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"

МАКСИМ.

Прокинувся від того, що Аня поворушилася, вмочуючися зручніше. Фільм давно скінчився, а ми так і заснули вдвох. Цікаво про, що хоть кіно було?

Спочатку я дивився, як вона провалюється в сон, потім, як світло грає на їх розслабленому обличчі. Відчував під рукою її дихання та так і сам заснув.

Але провести сидячи ніч на дивані не найкраща ідея.

Примінившись взяв дівчину на руки та поніс вкладати на ліжко. Вона тільки вмостилася в мене на руках звичним рухом. Треба завтра запитати як її нога.

Як добре, що Аня зараз не бачить моїх циркових трюків з розстилання ліжка. Та роблю висновки що тренування мають свої плюси.

Опустив Аню на подушки  й тільки хотів забрати руки, як моя рудоволоса вчепилася мені в руку притискаючи до себе з тихим :

— Не йди.

Коли мене просять кохана дівчина, я не можу відмовити.

 То зайняв місце поруч захопив та її у свої обійми. Лежав слухав дихання Ані, відчував запах парфумів від волосся.

А в середині повне відчуття спокою та правильності. В цю секунду не може бути по іншому. Та й вже не може бути по іншому.

Сьогодні коли купляв ці рожеві капці, дізнався у Лілі два розміри, які мені потрібні.

І дуже сподіваюся, що інший теж схвально прийме одна рудоволоса особа.

У думках про сумісний побут й не помітив як провалився у сон.

АНЯ.

Я прокинулася від розуміння, що доволі зручно вмостилася і вставати я не хочу.

Несміливо розплющила одне око, щоб розвідати обстановку. Натрапила на сірий костюм, який підіймався в так диханню.

І тут я прокинулася вже остаточно й піднявши голову зустрілася з теплим кавовим поглядом свого вікінга.

— Добрий ранок, котик. Ти така гарна зранку, — легенько усміхнувся Максим.

— Добрий раночок, — роздивляючись його розслаблене обличчя промовила я. Легка щетина, що з’явилася за ніч, маленькі зморшки, що зібралися в кутиках очей, від посмішки. Розтріпане волосся, пасмо якого падало йому на очі й хотілося його прибрати. Весь вигляд Максима був таким затишним.

Обережно потягнувшись, я відвела пасмо кінчиками пальців. Ненароком торкаючись скроні та вилиці, коли намагалася прибрати руку.  Максим перехопив мою долоню стис її та поцілував, дивлячись прямо у вічі.

В таку ранкову мить довкола нас розгортався власний всесвіт зі своїм напруженням та іскрами, що розпалювалися між нами. Ще трохи й станеться новий великий вибух.

Але видно я десь сильно нагрішила, але нашу мить, знову перервав дзвінок телефону. Магію було зруйновано.

— Мені здається, хтось у цьому світі, налаштований псувати наші ранки, — пожартував мій вікінг та притягнувши мене до себе поцілував.

— Ось тепер, справжній добрий ранок. Але мені все одно, мабуть, треба відповісти, — підводячись з ліжка сказав Максим.

З посмішкою на вустах я пішла в ванну, поки мій вікінг з кимось вітався по телефону.

Дзеркало показало справжню картину мого вигляду зранку й красою там не пахло. Волосся виглядало ніби там ворона поселилася й робила еврокубло.

— Мда, — протягнула я своєму відображенню й почала приводити себе до ладу.

Сподіваючись, що прохолодна вода та гребінець врятують ситуацію.

П’ятнадцять хвилин зусиль й стало краще, але не набагато. Ладно ліпше я не зроблю зараз.

Вийшла в коридор та так і застигла. По квартирі розносився запах справжньої кави.

— Я ще сплю й мені це сниться? — моє здивування було абсолютним коли я зайшла на кухню й побачила Максима, який чаклував над туркою, а поруч стояло декілька чашок та упаковка меленої кави.

— Я справді намагався зварити пристойний напій, але виходить не дуже, — пожалівся Максим вказуючи на дещо напівпрозоре в чашках.

— Здається це не твоя фірмова страва, — обіймаючи свого вікінга сказала я.

— Абсолютно, але я намагався. Я думав вчора курити кавомашину, але вирішив, що краще оберемо її разом, — кладучи мені руки на талію та притягуючи до себе, як нівчому відповів вікінг.

А я так і застигла в його обіймах заглядаючи в обличчя чи не жартує він бува. Й судячи з серйозності тону, він не жартував.

Від плити почулося шипіння і в ніс вдарив запах горілого. Кава встигла втекти.

— Здається, час за каву братися профі, — я посміхнулася та цьомнула Максима в підборіддя.

Він тільки погоджуючись кивнув й поступився місцем коли плити.

А я почала прибирати й заманити над своїм напоєм. Бо збоку почувся клац чайника.

Треба буде пригостити Максима своєю кавою і починати треба з чого м’якого. Сьогоднішній варіант він не готовий куштувати.

Мугикаючи пісеньки під радіо, чаклувала над кавою для себе. Давно я не варила такий варіант, цікаво чи пам’ятають руки. Дві чайні ложечки, дрібка цукру та виміряти води. Три рази підняти піну, але не давати закипати, ще трохи й готово. Горіхова пінка потрапила до білої чашки. Я була задоволена.