Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

— Лежи! — скомандував менталіст. — Що ти бачив?

Брат переказав теж видіння, що бачила і я. При цьому сказав:

— Я точно знаю, що це бачила Лія. Тільки ви її вирвали з видіння, а я бачив кінець, вона ні.

— І що там було? — запитав ректор.

— Дівчинка помре через два дні. І її батько захоче помститися, вбити Лію і всіх, хто завадить йому.

Оур із захопленням дивився на Януша.

— Твій дар розкрився, дам кілька днів, щоб ти прийшов до тями, і займемося тобою. І  малу приводиш із собою, а то вигорить. Як чудово, однак! Цілих два провидці!

— Але вона ще дитина! — розлютився Дерек.

— Вона вигорить і помре, якщо не займатиметься, — рявкнув на нього Оур.

Після цього вже і я прокинулася, голова розколювалася і в очах усе пливло.

— Тихіше маленька, — погладив брат мене по голові, — не шуміть, їй боляче.

— Дереку, прогуляйся до лікарів. Нехай прийдуть і оглянуть твоїх молодших. І вам потрібно виспатися, — пом'якшив Оур.

У сон я провалилася раніше, ніж прийшов лікар і мене заборонили будити вранці. Прокинулася я сама і полізла до братів, дошкуляти питанням:

— А що є поїсти?!

— Лія, — простогнав Ронбер.

До нього я зайшла першому. Піти не дали й підхопили на руки. Спочатку міцно обійняли й поцілували в щоку. Здивувалася, але було приємно. Теж обняла брата і чмокнула в щоку.

— Їсти хочу сильно.

Брат подивився на час.

— Чотири ранку. Умивайся й одягайся. Підемо в їдальню, може, дадуть кілька бутербродів.

У їдальні нас погодували бутербродами і булочками. А перед тренуванням Януш давав мені настанови:

— Сама щоб нікуди не ходила, тільки з нами! Зрозуміла?

— Це через те, що мене хочуть вкрасти? Думаєш у кімнаті безпечно сидіти?

— Гарне запитання, — сказав непомітно підійшовший магістр Ялін, — Потім поговорите. А тепер, бігом! Мала, з тебе три кола, хоч поповзом.

Три кола я подужала насилу. Мені дали трохи віддихатися і стали ганяти паралельно з хлопцями. Хлопчаки поглядали на мене зі співчуттям. А коли хлопців ще ганяли, мене відпустили відпочивати тут же на травичці. Магістр навіть звідкись підстилку дістав і постелив. Я на ній благополучно і заснула.

— Ось так от потрібно займатися, — трохи з рикаючими нотками сказав Ялін хлопцям.

— Вона ж дитина.

— І навантаження я їй даю для її розвитку. Але вона викладається краще, ніж дорослі телепні.

До кінця розминки хлопців, я навіть насилу змогла відкрити очі. Брат однаково взяв на руки і поніс у кімнату. Біля неї нас чекали троє хлопців, що вчора мене шукали.

— Нянчишся?

— Нянчусь, — сказав він крізь зуби.

— Щось забули? — запитав Дерек у хлопців за спиною.

Вони ретирувалися. Після сніданку залишилася сама в кімнаті. Кілька разів мені подовгу стукали. Чим відволікали від заняття. Нехай я й сиділа в навушниках, усе чула і було страшно. Потім було невеличке видіння і користуючись його підказкою швидко пішла з кімнати, прихопивши планшет із навушниками. Письмові завдання я робила на планшеті, стилусом. Брати, коли не знайшли мене в кімнаті, почали панікувати. Але швидко зметикували спочатку зателефонувати, а потім і прибігли до мене.

— І чого панікуємо? — запитав у них магістр Ялін. — У мене дитину, тільки хворий на голову спробує відібрати, а вона розповіла дещо. Ви знаєте про загрозу?

— Так. Тому її дідусь сюди і відправив. Вважає тут безпечніше.

— Логічно. Малятко вже всі завдання переробила. Дуже працьовита у вас сестра. Лія! — зняла навушники і подивилася на магістра, — днями, як похолодає, заняття перенесуть до зали. Нехай хтось із братів тебе приводить.

— Добре, — одразу від нас чотирьох.

— Спасибі, магістр, — вже від братів.

— Будь ласка. Мої ведмежата, навіть маленькими, могли загризти різних поганців.

— У вас є діти?! — здивувався Ронбер.

— Угу, — уже від мене — п'ятеро.

— Поки що п'ятеро. Дивлюся на тебе, мала, і думаю, потрібно дружину переконати ще на пару виводків.

— Можна буде потискати?

— Якщо подужаєш, — мене поплескали по волоссю.

Ми з магістром Яліном добре поспілкувалися, по дружньому. Він періодично забував, що я нібито дитина.

— А це правда, що викладачі живуть десь на території академії?

— Так, ти просто ще не дійшла до тієї частини. Там будиночки, цілком затишно. Моя дружина, до речі, на кухні працює.

— Теяна?

— Ага, — весело сказав ведмідь.

Згадала дівчину. Тоненька, мініатюрна і мене в їдальні підгодовує смаколиками. Через кілька днів знову було видіння, я спритно вискочила з кімнати. А потім почула з-за дверей, що в кімнату хтось заліз. Видіння сьогодні були короткі, немов інструкція, що робити. Так, зараз мені рекомендувалося дуже швидко бігти. Секундна затримка мало не коштувала мені життя. Я вчасно відскочила від дверей і побігла до виходу з гуртожитку. На сходах я стрибала через сходинки і намагалася не озиратися. Вискочивши з гуртожитку, припустила спочатку в бік навчального корпусу. Ведіння показувало, які маневри робити, коли зробити різкий стрибок убік. Бігти доводилося поруч із кущами і піднирювати під них же, мій зріст дозволяв проскочити, майже не подряпавшись. А ось той, хто біг за мною, гарчав від злості.

Підібрала на черговому маневрі камінчик і запустила у вікно. Точно, як показало видіння. І побігла далі вже до майданчиків для фізичної підготовки. Я відчувала, наскільки повільно я біжу порівняно з переслідувачем. Я встигала банально пригнутися, коли мене намагалися зловити лапою. А коли звір вирішив стрибнути на мене, мені назустріч вискочив здоровенний ведмідь. Я стрибнула йому під черево, і він трохи припав на ноги, прикривши мене собою. А ось на мого переслідувача так гаркнув, що навіть я злякалася. Перевернулася на спину і тільки зараз подивилася, хто мене переслідував.

— Нічого собі киця!

Пантера у відповідь гарчала на ведмедя, але й не кидалася. Явно вагові категорії різні. За спиною магістра зібралася група Дерека. Але мене поки що не намагалися дістати. Великий кіт все ж вирішив кинутися, я вчепилася в шерсть ведмедя банально повиснувши. Магістр Ялін ніяк не відреагував на мої дії, а на найманця загрозливо загарчав. Була несподівана поява магістра Оура і ще парочки викладачів. Вони магією атакували пантеру. Його змусили перетворитися і знерухомили. Ялін теж став вставати і при цьому приймати людську подобу. Мене при цьому підтримав, для початку лапою, потім уже рукою.