Читати книгу - "Рукопис Оману , LikoDan "

Портал, створений Юй, здавалося, поглинав усе світло навколо. Звідти виходило легке тремтяче сяйво, яке, подібно до води, повільно коливалося. Лін Сяо, Лі Мін і Юй стояли перед ним, їхні обличчя відбивали рішучість і водночас тривогу.

— "Ми готові?" — тихо запитав Лі Мін, відчуваючи, як у грудях стискається від очікування.

Юй подивилася на Лін Сяо, яка вже майже повністю відновилася після свого пробудження. Її очі більше не світилися тією загадковою силою, але все ж відчуття присутності Праматері не залишало Лін Сяо.

— "Ми готові," — відповіла Юй, її голос був спокійним і впевненим. — "Тільки пам’ятайте, що цей перехід може бути нестабільним. Тримайтеся разом."

Лін Сяо кивнула і, не вагаючись, ступила вперед. Відчуття, ніби її тіло пронизав холодний вітер, охопило її, і на мить вона відчула, як під ногами зникла тверда поверхня. Світ навколо неї змінився — темрява і світло злилися в єдине мерехтливе сяйво.

Потім все раптово змінилося. Вони опинилися на краю знайомої лісової галявини. Сонячні промені пробивалися крізь гілки, і птахи співали, наче вітаючи їхнє повернення. Світ смертних здавався водночас звичним і чужим після того, що вони пережили.

— "Ми вдома?" — прошепотіла Лін Сяо, оглядаючись навколо, намагаючись усвідомити, що вони знову повернулися.

— "Так," — підтвердив Лі Мін, з полегшенням зітхнувши. — "Це наш світ."

Юй зробила кілька кроків вперед, прислухаючись до навколишніх звуків. Вона була напружена, ніби очікувала на щось невидиме.

— "Ми повернулися, але тепер на нас чекають інші труднощі," — тихо промовила вона, її голос відлунював у тихому лісі. — "Якщо демони знають, що Рукопис знайдено, вони не залишаться осторонь."

— "Що нам робити тепер?" — запитав Лі Мін, відчуваючи внутрішню тривогу. — "Ми знайшли Рукопис, але його сила може бути небезпечною, якщо ми не знатимемо, як її контролювати."

Юй задумалася, її погляд став далеким.

— "Нам потрібні союзники," — сказала вона. — "І ми повинні знайти більше знань про Рукопис. Є одне місце, де ми можемо знайти відповіді, але це місце охороняється і приховане від більшості смертних."

Лін Сяо зацікавлено подивилася на Юй:

— "Що це за місце?"

— "Сховище Забутих Писань," — відповіла Юй, її голос був тихим і серйозним. — "Це місце, де зберігаються всі найдавніші знання про богів, демонів та їхні битви. Якщо ми зможемо дістатися до цього сховища, можливо, знайдемо підказки, як зупинити демонів і захистити Рукопис."

Лін Сяо кивнула, відчуваючи, що це їхній єдиний шанс.

— "Якщо це наше єдине місце для пошуку відповідей, тоді ми повинні ризикнути," — рішуче сказала вона.

Лі Мін, хоча все ще сумнівався, не хотів залишати своїх друзів у небезпеці. Він зібрався з думками і сказав:

— "Якщо ми це зробимо, то зробимо разом."

Юй задоволено кивнула. Вона розуміла, що тепер, коли вони повернулися у світ смертних, кожен їхній крок може мати наслідки.

— "Ми вирушимо на схід," — промовила Юй, показуючи напрямок. — "До Сховища веде лише один шлях, і він небезпечний. Але ми повинні спробувати."

Їхня подорож через густий ліс була сповнена тиші, яку лише зрідка порушував шум листя. Лін Сяо, ідучи поруч із Лі Міном, задумливо оглядала дерева, думаючи про слова Праматері. Щось у цьому світі змінилося — це вона відчувала серцем.

Раптом, серед тиші, Юй різко зупинилася. Вона підняла руку, сигналізуючи іншим замовкнути. Її очі оглядали навколишню місцевість, ніби вона чула щось невидиме.

— "Що сталося?" — тихо запитала Лін Сяо.

Юй не відповідала, тільки жестом показала, щоб вони відійшли назад. Вона дивилася в темну частину лісу, де, здавалося, ворушилися тіні.

Раптом із темряви вийшло кілька фігур. Це були люди, але їхні обличчя і рухи були якимись… неприродними. В їхніх очах блищала небезпека, і вони мовчки наближалися до групи.

— "Це не люди," — прошепотіла Юй. — "Це створіння, яких контролюють демони."

— "Демони знайшли нас?" — злякано вигукнув Лі Мін, хапаючись за зброю.

Юй стиснула свій меч і приготувалася до бою.

— "Здається, вони вирішили не чекати," — відповіла вона, її голос став твердим і спокійним.

Бій почався раптово. Нападники рухалися швидко, але Юй зустріла їх своєю майстерністю, рухаючи мечем із точністю і грацією. Лін Сяо і Лі Мін допомагали, тримаючи оборону.

Лін Сяо відчула, як усередині неї зростає дивна енергія, коли вона боролася. Її тіло, здавалося, рухалося саме собою, і навіть меч у її руках здавався продовженням її думок. Вона розуміла, що після пробудження в ній прокинулася нова сила, яку вона ще не могла пояснити.

Після короткої, але жорстокої сутички, останній нападник впав на землю, і тиша знову охопила ліс.

— "Ми повинні рухатися швидше," — сказала Юй, переводячи подих. — "Демони вже знають, де ми, і ми більше не можемо ховатися."

Лін Сяо кивнула, розуміючи, що їхній шлях стає все небезпечнішим. Але тепер вона відчувала не тільки страх, але й рішучість. Вона знала, що в них є місія, і тепер, коли перед нею відкрився новий світ сил і таємниць, вона була готова йти до кінця.

Вони продовжили свою подорож, рухаючись на схід, до Сховища Забутих Писань.