Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Дощ за вікном став сильнішим.

Астрід сиділа в кімнаті, дивлячись на краплі, що стікали склом.

У голові все ще звучали слова Бальдра.

„Це не просто оберіг. Це ключ.”

Ключ до чого?

Вона доторкнулася до амулета.

Його поверхня знову була холодною, ніби нічого й не сталося.

Але вона знала — сталося.

Відчуття було схоже на момент, коли ти стоїш на краю високої скелі, знаючи, що зробиш крок, навіть якщо ще не знаєш чому.

Завтра буде звичайний день.

Школа. Себастіан. Чай і безнадійні спроби брата навчитись готувати.

Але щось уже змінилося.

І це „щось” чекало на неї.

Уві сні вона знову стояла перед воротами.

Руни мерехтіли слабким світлом.

А за ними, у темряві, хтось чекав.

Ворота знову почали відчинятися.

Астрід зробила крок уперед.

Коли доля кличе, ти можеш або втекти… або відповісти.

Вона знала, що більше не може тікати.

Темрява її вже помітила.

І тепер залишилося тільки дізнатися, що буде далі.