Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Міський зал був повний. Але цього разу — не через скандал чи сенсацію. Люди прийшли слухати. Розуміти. Відчувати.
Аліна стояла за кулісами в білому комбінезоні, стримано елегантна, із мікрофоном у руці й серцем, що билося вже не від страху — від передчуття.
Артем тримав її за талію, мовчки. За цей рік він навчився читати її без слів. А вона — довіряти.
— Пам’ятаєш наш перший виступ? — запитала вона, усміхаючись.
— І як ти тремтіла? Ще б пак. Але тепер… ти не просто співачка. Ти — голос, який надихає.
Вона зітхнула.
— Ми стали іншими.
— Ми стали собою.
Світ за цей рік не став добрішим. Були хейтери, заголовки, навіть зраджені партнери. Але була і несподівана підтримка: листи від дівчат, які боялися заговорити. Запрошення на виступи, інтерв’ю, статті.
І найголовніше — була їхня любов.
Аліна вийшла на сцену. Світло впало на неї м’яко, як знак.
— Ця пісня — про тишу, яка лікує, — сказала вона. — Про голос, який прокидається, коли перестаєш боятися.
І спів почався. Інший, новий. Сильний.
А у залі хтось тихо витер сльозу.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Те, що не можна називати", Love», після закриття браузера.
