Читати книгу - "Марта"

220
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Марта" автора Лілія Черен. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 86
Перейти на сторінку:

Через кілька днів репетицій Сашко влетів до кімнати, немов на крилах, вимахуючи над головою газетою «Пролетарська правда».

— Ти чого? Здурів, чи що? — буркнув Семен і сплюнув у долоню лушпиння від гарбузового насіння.

— Темнота! Сидимо тут темні, як казав Шевченко, «святим хрестом не просвіщенні»!

— Давай без хрестів і спокійно! — попросила Маргарита.

— Ось, цитую: «Как некогда, по преданию, в Вифлеем шли паломники поклониться яслям, в которых родился Христос, так и я поспешила в Россию, когда взошло над ней солнце коммунизма!»

Прочитавши цитату, Сашко застиг у гордовитій позі, блискаючи на присутніх шаленим захопленим поглядом. Коли за якусь мить він збагнув, що ніхто не второпав, про кого він говорить, мусив пояснити:

— Це — Айседора Дункан!

— І що?! Всім відомо, що вона в Росії школу організовує. До чого всі ці охи й ахи? — запитала Маргарита.

— Темнота! — ще раз повторив Сашко і тріумфально виголосив: — Айседора тут, у Києві, а ми нічого не знаємо! Хтось, узагалі, газети читає?

— Звичайно! — обізвався Володимир. — Економічний відділ про Контрактову ярмарку.

— Ех, ви! Ось слухайте ще: «Движением, ритмом я стремилась вдохнуть в них ощущение коммунизма, и мне это удается легче, чем воспитателям многими словами». Це вона про дітей говорить.

— Тоді нам обов'язково слід усім відвідати її концерти! — сказала задумливо Ліна, й Марта мимоволі в черговий раз замилувалася дівчиною. Її тонкий профіль скидався на голівку мармурової грецької статуї. Продовгувате обличчя, гостре підборіддя, тонкий ніс з горбинкою, губки порцелянової ляльки. Лінія брів, ніби намальованих тонким пензлем китайського художника, обрамляла чисте небо очей.

— Ми, лантухи, один вечір уже точно пропустили. Той, що був першого березня, — сказав з досадою Сашко, але потім зізнався: — Але концерт був лише для членів профспілки. Білети тільки по місцевкомах поширювалися.

— Ха! Немає такого, чого не можна було б купити, -заперечив Володимир.

Сашко прогорнув ще кілька номерів газети:

— Вечір у театрі імені Леніна вже також пройшов... Сьогодні у Рабкомхозі на Меринговській, 8... Вже півгодини, як почалося!.. Але! Завтра — останній, прощальний концерт!

— Чудово! Ми мусимо там бути! — вигукнула Маргарита.

І вже наступного дня компанія вдивлялася у пластичні рухи знаменитої Айседори Дункан під музику Скрябіна, Шопена й Бетховена, яка вилітала з-під вправних пальців піаніста Марка Мейчика.

Атмосфера ажіотажу, загальне піднесення публіки і відчуття зіткнення із чимось іншим, не схожим на усталене і звичне, — все це ще більше розпалило їхню рішучість зробити щось і самим, щось надзвичайне і цікаве...

2

Весна цього року не поспішала приходити на київські гори. Але попри холоднечу 15 березня 1924 року Київ зустрічав гостей: відкривався другий радянський Контрактовий ярмарок.

Стояли ще вкриті снігом Володимирські гори. Клекотів людськими голосами, дзвоном трамваїв, шипінням автівок і гуркотом ломовиків Хрещатик — центральна артерія міста. На сході над Шулявкою здіймався задушливий дим упереміш із мазутом. На півдні гомоніла базаром і єврейським передмістям Деміївка. Широкий Дніпро обмивав брудні береги, виносив догори сміття і вугільну пилюку.

Гримів, вирував, наповнюючись багатоголоссям міста й села торговий і промисловий Поділ, відкриваючи ворота перед гостями.

На ярмарок вели великі ворота, увінчані зверху червоною зіркою. Весь майдан був прикрашений арками, рекламними стовпами, щитами; декорований зеленню і тканиною. Площа вирувала й гула змішаним натовпом селян, робітників і комерційних ділків. Крізь товщу люду повільно простував трамвай.

З колишньої будівлі Духовної академії тягнулася довга вервечка селянок, запнутих у хустки, і їхніх чоловіків. У цій будівлі для потреб сільського ринку було обладнано гуртожиток з хатою-читальнею і чайною. Із середини облаштованого павільйону-навісу чулося іржання розтривожених ярмарковою веремією коней.

Всі з нетерпінням очікували на Контрактовий ярмарок, але в день відкриття, у суботу, зібралася не така вже й велика компанія: Володимир, Сашко, Ліна й Марта. Та й вони були швидко роз'єднані за вподобаннями й інтересами.

Сашко з властивим йому запалом та ентузіазмом потягнув усіх на виставку київських художників, що проходила в Контрактовому будинку на другому поверсі, й великодушно дозволив заплатити Володимирові за вхід на чотирьох, 20 копійок з кожного.

Але Володимирові одразу стало нудно: дивувався, навіщо треба іти на ярмарок, щоб оглядати чиюсь «мазню». Тому Сашка лишили спілкуватися з такою близькою йому богемою, а трійця рушила далі.

Тепер уже Володимир натрапив на цікавинку: відділ Київського фотографічного технікуму

1 ... 29 30 31 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Марта"