Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Коло смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Коло смерті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коло смерті" автора Кріс Тведт. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 123
Перейти на сторінку:
ти виклав поліції на тарілочці, чистісінька вигадка! Якого ж дідька мені брешеш? Чи ти зовсім дрімучий ідіот?

Голос мій брав дедалі вищі регістри, я підійшов на крок ближче й кричав йому просто в обличчя, так люто, аж слиною бризкав. Я допустився помилки. Доки розмовляв з ним владно й самовпевнено, він тримався оборонної лінії. Тоді я був адвокатом, представником тієї реальності й системи, у якій Мортен Олешер ніколи не чувся своїм, яка позбавляла його впевненості в собі. Та я балансував на дуже хиткій мостині, від вибуху моєї люті, вона беркицьнулася. Агресія була тим, до чого Мортен Олешер звик, він зреагував на неї інстинктивно: сіпнувся до мене й щосили вгатив відкритою долонею у груди.

Сила удару оглушила мене, похитуючись, я відступив на кілька кроків. Він посунув на мене з вражаючою, як на такого одоробала, легкістю і знову гепнув у груди. Удар в саму грудину змусив мене застогнати. Я позадкував ще на кілька кроків, зачепився п'ятою за поріг і втратив рівновагу, упав горілиць у сутінь стодоли та так і лежав з підвернутою під себе рукою.

Моя безпорадність наче вивільнила щось у Мортені Олешері. Він підійшов до мене, і з зосередженості на його обличчі я збагнув, що стадію тумаків ми вже минули. Тепер він намірявся змолотити мене на квасне яблуко. Я вже піднімався на ноги, коли його чобіт оглушливо гупнув по підлозі. Я відкотився праворуч, відчайдушно поповз, порачкував, тільки не лежати, бути в русі. Намагався втекти від нього, стати на ноги, щоб мати змогу оборонятися. Це мені майже вдалося, я наполовину підвівся і саме хотів повернутися до нападника обличчям, як він з риком, викинувши вперед руки, накинувся на мене. Відчуття було, наче вантажівка наїхала. Мортен схопив мене в оберемок і рвонув з місця, тільки дощана стіна стодоли спинила нас. Лунко гупнуло, звідусіль посипалася пилюка. Він притиснув мене до стіни, я сягав головою лише до його оголених грудей, втелющився обличчям десь під пахву. У ніс вдарив прокислий сморід немитого тіла, задавненого поту й іще чогось, млавкий запах сперми, запах чоловіка, який щойно мав секс. Мене раптом занудило, я скорчився, закашлявся і ледь не виблював. Мортен позадкував на два кроки, бридливо скривившись, певно, злякався, що я виблюю просто на нього.

Несподівано його обличчя спотворилося чудернацькою гримасою — я б розсміявся, якби не був такий наляканий, — і громовито чхнув. Здійнята курява залоскотала його в носі. Я не проґавив посланий мені шанс і щосили зацідив йому між ноги. Мортен завив, упав на коліна, а тоді долілиць на підлогу.

Я щодуху накивав п'ятами.


Хатина червоно сяяла у променях передвечірнього сонця, немов норвезький стяг. Білявка, яку я бачив через вікно, простувала подвір'ям у напрямку стодоли. Побачивши мене, вона зупинилася, мов укопана, схожа на стурбований знак запитання. Зі стодоли долинали зойки болю та люті Мортена Олешера. Крізь нерозбірливу лайку мені начеб вчувалося власне ім'я.

— Не бійся, з ним нічого страшного не сталося. Даруй, я не хотів… — промимрив я, моя ввічливість на тлі ситуації здалась сюрреалістичною.

Я бігцем кинувся з хутора до дороги. Доки добіг до авта, ледве дихав, не так від утоми, як від страху, що лютий і жадібний помсти Мортен Олішер наздожене мене. Нервово перебирав ключами, спершу натиснув не на того ґудзика, намагаючись відімкнути центральний замок, руки мені трусилися, коли вставляв ключа в замок запалювання. Одне заднє колесо забуксувало, бо я занадто різко натиснув на газ. Через силу опанував себе, поволі вибрався на твердий ґрунт і помчав вибоїстою дорогою.

На перехресті, біля поштової скриньки, я зупинився, опустив вікно й прислухався. Здалеку начеб долинав пронизливий рев мотоциклетного двигуна на високих обертах. Я переконував сам себе, що, мовляв, такого страшного може заподіяти мені Мортен Олешер на мотоциклі, доки я сиджу в авті, але надаремно. Хвиля паніки захлиснула мене, з переполоху я занадто різко відпустив щеплення, і двигун заглух. Паніка наростала, розливалася тілом. Я втиснув педаль газу до самої підлоги, одночасно повертаючи ключ у замку запалювання. Стартер натужно харчав, я ж лаявся на чім світ стоїть. Змусив себе кілька разів глибоко вдихнути й забрати ногу з педалі газу. Почекав. Повернув ключ і ледь не вмлів від полегшення, що двигун відразу завівся. Не довго думаючи, вихопився на дорогу.

Я швидко їхав униз долиною до головного шосе. Хоч відносно вузька дорога й часто петляла, зате асфальт був сухий та рівний, не те, що підстрибувати по вибоїнах. Дорогою мені не трапилося жодного авта. Я раз у раз поглядав у дзеркало, але позаду стелився тільки сірий асфальт, обрамлений з обох боків темним лісом. Він з'явився аж за п'ять хвилин. Спершу я помітив у дзеркалі заднього виду ледь помітний силует, який зник за закрутом. Я навіть, було, спершу подумав, що мені примарилося, але, коли вийшов з повороту на довгий прямий відтинок дороги, знову вгледів його — чоловіка на мотоциклі. Той швидко наближався. Заходячи в наступний закрут, я вже виразно міг бачити обличчя Мортена Олешера й чорне волосся, що розвівалося на вітрі.

Дивно, але я трохи заспокоївся. Паніку викликала близькість небезпеки й переслідування, однак тепер, коли я виразно бачив свого переслідувача, самовладання частково повернулося. Я ще боявся, та це вже не був панічний страх. Я додав газу, намагався входити в повороти, не скидаючи швидкості, проте відірватися ніяк не міг. Він наче приклеївся до мене, тримався за кілька метрів позаду. Коли ми знову вихопилися на пряму, я перемкнув на другу передачу і щосили натиснув на газ — двигун незадоволено завищав, незвичний до такого поводження, — а тоді швидко перемкнув на третю.

Гудіння мого авта перекривав потужний рев важкого мотоцикла. Я глянув у дзеркало, але не побачив переслідувача. Повернув голову ліворуч і краєм ока помітив його. Доки надумався

1 ... 29 30 31 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коло смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коло смерті"