Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Володар драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Володар драконів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Володар драконів" автора Корнелія Функе. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 112
Перейти на сторінку:
з його кривого дзьоба.

Бен тривожно озирнувся.

— І таке чудовисько було тут? — запитав він.

— Саме так, таке чудовисько було тут, — зітхнув професор Візенгрунд. — Добре, що я вчасно нагодився і зміг допомогти твоєму другу-драконові. А зараз мені вже пора з’явитися в таборі, поки на пошуки мене не відправили цілий загін.

— До речі, коли ви збираєтеся рушати в дорогу? — запитав він уже біля самого виходу. — Чи ви поки побудете тут?

— Тут? Ще чого не ставало! — відповіла Сірчана шкурка. — Ні, щойно сяде сонце, ми полетимо далі.

— Тоді надвечір я зазирну сюди ще разок, якщо ви не заперечуєте, — сказав професор. — Вам, я гадаю, стане в пригоді трохи харчів у дорогу. Крім того, я маю ще декілька запитань.

— Будемо дуже раді, — сказав Лунг, злегка штовхаючи Сірчану шкурку носом у спину.

— Будемо раді, ясна річ, — пробурмотіла вона. — Але мені дадуть нарешті розповісти про мої пригоди? Чи тут нікому й діла нема, що з мене ледь опудало не зробили?

Розповідь професора Візенгрунда

Небо вже забарвилося рожевим, коли Барнабас Візенгрунд повернувся до печери, несучи в одній руці великий кошик, а в другій — пом’яту каструлю.

— Я вирішив зготувати вам дещо, — сказав він. — Так би мовити, на прощання. Я, звичайно, не так добре готую, як моя дружина, але дечого вона мене все-таки навчила. Шкода, що її тут немає і вона не може з вами познайомитися. Вона якраз спеціалізується на лісових кобольдах.

— Ви маєте дружину? — з цікавістю запитав Бен. — А як щодо дітей?

— Дітей я теж маю, — відповів професор. — Дочку. Звати Гіневер. Вона приблизно твого віку. Зараз у неї, на жаль, школа, тому вона не змогла поїхати сюди зі мною, а зазвичай ми їздимо у дослідницькі експедиції усі втрьох. Дорогий драконе, — він кинув на підлогу жменю сухого листя, — зроби ласку, позич трохи твого чудового блакитного вогню.

Лунг видихнув на листя язичок полум’я. Професор поклав навколо вогнища кілька каменюк і поставив на них свою каструлю.

— Я приготував суп, — сказав він. — Гороховий суп зі свіжою м’ятою, улюблена страва у цих краях. Я подумав, що кобольд, хлопчик і худий, як спиця, гомункулус напевно нічого не мають проти гарячого обіду перед подорожжю. Драконам, як відомо, досить місячного сяйва. Чи мене неправильно інформували?

— Правильно, — Лунг труснув головою, поклав морду на лапи і задивився на вогонь. — Нам нічого не треба, крім місячного сяйва. Наша сила прибуває разом із місяцем, але так само разом із ним зникає. Коли у небі молодик, мені, буває, не стає сили навіть на те, щоб вийти з печери.

— Ну, я сподіваюся, що під час подорожі з цим проблем не буде, — сказав професор, помішуючи своє вариво в каструлі. Сірчана шкурка присіла біля вогню і нетерпляче принюхувалася.

— Якщо ця штука зараз не буде готова, — бурмотіла вона, — я почну жувати ось ті колючки, це вже точно, — у череві в неї при цьому голосно забуркотіло.

— Краще не треба, — відповів Барнабас Візенгрунд. — У багатьох кактусах живуть пісочні люди. З ними краще не жартувати. Крім того, — він зачерпнув суп ложкою і скуштував, — страва майже готова. Я думаю, тобі сподобається. Моя дружина пояснювала мені, що саме люблять кобольди, — він обернувся до Бена:

— А ти маєш родину? Я маю на увазі, крім Сірчаної шкурки і Лунга.

Бен похитав головою:

— Ні.

Професор деякий час задумливо дивився на нього.

— Що ж, бувають речі гірші за подорож у компанії кобольда і дракона, — сказав він нарешті. — Чи не так?

Він порився у своєму кошику і витягнув три миски, три столові ложки і крихітну кавову ложечку для Мухоніжки.

— Але якщо тобі захочеться поспілкуватися з людьми… м-м-м… — професор зніяковіло почухав носа. — Я ж, вибач, навіть імені твого не знаю.

Хлопчик посміхнувся.

— Бен, — відповів він. — Мене звуть Бен.

— Ага, дякую. Отже, Бене, — професор налив суп у миску і простягнув її Сірчаній шкурці, яка вже нетерпляче облизувалася. — Якщо тобі одного разу захочеться поспілкуватися з людьми, приходь у гості до мене і моєї родини, — він поліз у кишеню штанів, витяг пом’яту і трохи заляпану візитівку і простягнув Бену:

— Ось, будь ласка, це наша адреса. Ми могли б погомоніти про кобольдів і драконів. Можливо, навіть твої друзі так само захочуть прийти разом із тобою. Тобі напевно сподобається моя дочка. Вона чудово розуміється на феях, набагато краще, ніж я.

— Спасибі, — затинаючись, сказав Бен. — Це дуже люб’язно з вашого боку, правда.

— Дуже люб’язно? Чого б це? — професор подав йому миску з гарячим супом. — Що ж тут люб’язного, скажи на милість? — він простягнув Мухоніжці кавову ложечку. — Можна, ти будеш зачерпувати у Бена? У мене, на жаль, лише три миски.

Гомункулус кивнув і сів Бенові на руку. Барнабас Візенгрунд знову повернувся до хлопця:

— То що ж у моєму запрошенні люб’язного? Гадаю, люб’язно буде, якщо ти його приймеш. Ти приємний хлопець, а крім того, після такої подорожі напевно зможеш розповісти чимало цікавого. Тому з мого боку бажання запросити тебе в гості видаватиметься справжнім егоїзмом,

1 ... 29 30 31 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар драконів"