Читати книгу - "Мауглі"

тобою! — закричали четверо вовків.

Мауглі пішов геть і з цього дня почав полювати в Джунглях з своїми чотирма братами. Але він не залишився назавжди самотнім. Минуло чимало років, він знову відчув себе Людиною і одружився.

Але це вже інше оповідання, для дорослих.

ПІСНЯ МАУГЛІ,

яку він співав на Скелі Ради, танцюючи на шкурі Шер Хана

Пісню Мауглі, я, Мауглі, сам і співаю. Послухайте, Джунглі, що я вчинив! Шер-Хан похвалявся убити — так, вбити! — в раннім присмерку вбити мене, Мауглі-Жабеня! Він наївся і воду хлебтав. Пий, Шер-Хане, бо чи ще доведеться тобі коли пити? Спи, і хай тобі сниться смерть. Я сам на пасовиську. Сірий Брат мій до мене прийшов! Ходім зі мною, Самотній Вовче, буде велика й цікава ловитва. Жени під гору могутніх биків, блакитношерстих буйволів із гнівними очима. Жени туди, куди я повелю! Ти все ще спиш, Шер-Хане? Прокиньсь, мерщій прокинься! Це я прийшов і буйволів привів! Цар буйволів Рама грізно тупнув ногою. Хвилі Вайнгунги, куди ж це подівся Шер-Хан? Адже не Сагі він, щоб у нору чкурнути, Не Мор, павич, щоб злетіти увись; Він і не Манг, кажан, щоб учепитись за гілку. Говіркі низькорослі бамбуки, скажіть же хоч ви, куди це подівся Шер-Хан? Агов! Він тут! Ось де він! Під ногами у Рами Кульгавий лежить! Вставай, Шер-Хане! Вставай і вбивай! Ось твоя здобич! Буйволи шиї свої могутні самі підставляють тобі під удар. Тихше! О тихше!.. Він спить. Не будіте його, бо він сильний занадто… Ось шуліки злетілися вже подивитись, як міцно він спить. І сповзлась мурашва, щоб дізнатись, в чім справа. Он яка тобі честь превелика, Шер-Хане! Алала! Я не маю одежі, щоб тіло прикрити своє. Мені соромно так зустрічати гостей, і шуліки побачать, що я зовсім голий. Тож позич мені шкуру, Шер-Хане! Дай мені свою гарну, смугасту шкуру, щоб я міг в ній з'явитись на Скелі Ради. Присягаюсь биком, що викупив мене, Присягаюсь, я дав обіцянку — маленьку обіцянку. І тільки шкури твоєї бракує мені, щоб додержати слова свого. З ножем у руці, з довгим іклом, яким користуються люди, я згинаю коліна, щоб взяти дарунок собі. Хвилі Вайнгунги, з любові до мене Шер-Хан віддає мені шкуру! Тягни її, Акело! Тягни, Сірий Брате! Ой, важчезна Шер-Ханова шкура! Люди з села чомусь розгнівались на мене. Вони кидали в мене камінням і сердито кричали на мене. І от рот мій посічений, губи розбиті… Я піду вже від ник. Ходімте зо мною, Сірі Брати! Крізь гарячу темряву ночі ми підем від людської оселі; замість вогників в їхніх хатинах нам світитиме місяць у небі. Хвилі Вайнгунги, за що люди прогнали мене? Я ж нічого поганого їм не зробив, але люди злякались мене і… прогнали. Чому? Ти, Вовча Зграє, також прогнала мене. І от Джунглі заперті для мене, як заперті ворота сільські. Чому? Як блукає між звірами й птаством кажан, так і я от блукаю між Джунглями й селом. Чому? Я танцюю на шкурі Шер-Хана, а на серці мені дуже тяжко. Рот мій посічений, губи розбиті, та на серці вже легко мені, бо я знов повернувся у Джунглі. Чому? Ці дві думки змагаються в мені, як напровесні борються гади. Сльози тьмарять мій зір, а проте я сміюсь, коли вони ллються у мене з очей. Чому? Два Мауглі в мені… Та Шер-Ханова шкура уже під ногами у мене. Всі Джунглі знають, що я переміг Шер-Хана. Подивіться ж, пильніш подивіться, вовки! Але ж лихо мені! Бо на серпі у мене так тяжко від дум, котрих я зрозуміти не можу.

НАШЕСТЯ ДЖУНГЛІВ