Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Король Лір, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"

479
0
13.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Король Лір" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 34
Перейти на сторінку:
вам відомий.

(Дає Едмундові листа)

 

Гонерілья

Кому мене судити? Тут моя

І влада, й сила.

 

Олбені

Знаєш ти цей лист,

Гадюко?

 

Гонерілья

Марні всі твої питання.

(Виходить)

 

Олбені

Ідіть за нею: в розпачі вона

Наважитись на щось жахливе здатна.

 

Один з офіцерів виходить.

 

Едмунд

Так, я вчинив усе, що кажеш ти,

Вчинив ще більше. Час усе розкриє.

Усе минулося, життю кінець.

Та хто ж бо ти, що переміг мене?

Як з роду ти шляхетного походиш -

Тебе прощаю я.

 

Едгар

За ласку - ласка!

Едмунде, рівний я тобі по крові,

А може, й вищий, і від цього тільки

Твоя вина подвоїлась. Мене

Зовуть Едгар, отця твого я син.

За грішні втіхи праві небеса

Турботами тяжкими нас карають.

Тебе зачавши в темряві пороку,

Став темним батько наш.

 

Едмунд

Ти правду кажеш.

Так. Обернулось колесо - і я

Подоланий.

 

Олбені

Уже з ходи твоєї,

З твойого стану можна б упізнать,

Що роду ти високого. Іди,

Я обійму тебе. Клянуся, завжди

Любив тебе я і твойого батька.

 

Едгар

Я знаю це, вельможний пане.

 

Олбені

Де ж

Ховався ти? Як ти почув про лихо,

Що сталось батькові?

 

Едгар

Побачив сам,

Бо рани ті перев’язав. Мілорде,

Я коротко вам все перекажу -

І хай навіки серце розірветься.

Ох, любе і солодке нам життя!

Ладні терпіти муки ми жахливі,

Аби від смерті наглої втекти.

Тікаючи од вироку страшного,

Зодягся я в лахміття, як безумець,

Личину взяв гидкого жебрака

І так, блукаючи, зустрівся з батьком,

Що мав лише криваві дві обручки,

Де перше два сіяло самоцвіти,-

Поводирем я став йому й просив

За нього хліба, врятував його

Від розпачу. Ніколи - ох, як тяжко! -

Йому я не казав, хто я такий.

Аж тільки нині, перед цим двобоєм

Усе сказав і попросив його

Благословення. Та нещасне серце

Не стерпіло борні між чорним сумом

І радістю ясною - і розбилось.

Розбилось, усміхаючись.

 

Едмунд

Твої

Слова мене зворушили, і, може,

З них вийде ще добро. Та говори,

Ще маєш ти сказати щось.

 

Олбені

Коли

Ще тяжчі речі скажеш ти йому -

Не треба. Захлинувся я сльозами.

 

Едгар

І так ця повість довга, як сторіччя,

Для того, хто втікає від скорботи,-

Пощо ж було б розтягувать її?

В той час, коли у розпачі я плакав,

З’явився чоловік, що знав мене

Як старця божевільного, бридкого.

Дізнавшись, хто я, він обняв мене

Могутніми руками, і ридання

Його безумні небо потрясли.

Він оповів про себе і про Ліра

Найжалібнішу оповідь на світі.

І бачив я, що струни життьові

Одна по одній рвалися в нещаснім.

Та зазвучала враз сурма, і я

Лишив його в печалі смертній.

 

Олбені

Хто ж він?

 

Едгар

Вигнанець Кент. Одягшися слугою,

За королем, за ворогом своїм,

Він рушив і служив йому вірніше,

Ніж справжній раб.

 

Вбігає дворянин з закривавленим ножем.

 

Дворянин

Рятуйте!

 

Едгар

Що таке?

 

Олбені

Мерщій кажи, що сталось?

 

Едгар

Відкіль у тебе цей кривавий ніж?

 

Дворянин

Гарячий він, парує ще... З грудей

Його ми вийняли... Вона умерла.

 

Олбені

Хто вмер, кажи!

 

Дворянин

Дружина ваша, сер.

Сестру вона, Регану, отруїла

І в тім призналася.

 

Едмунд

Я слово дав

Обом - і недалеко вже до шлюбу.

 

Олбені

Несіть сюди їх - чи живих, чи мертвих.

Це суд небесний. Він жахає нас,

Але жалю не виклика.

 

Дворянин виходить.

Входить Кент.

 

Едгар

Ось Кент.

 

Олбені

Так, він. Не час вітати нам його,

Як то годиться.

 

Кент

Я прийшов сюди

Віддати королеві на добраніч.

Де він?

 

Олбені

Ох, справді ж, це найголовніше!

Де Лір і де Корделія, Едмунде?

 

Вносять тіла Гонерільї і Регани.

 

Ти бачиш, Кенте?

 

Кент

Що це, що таке?

 

Едмунд

Отак Едмунда люблено: сестра

Сестру з любові тої отруїла,

Щоб і собі укоротити віку.

 

Олбені

Закрийте лиця їм.

 

Едмунд

Ох, я вмираю...

Супроти вдачі хочу я вчинить

Учинок добрий. Я велів убити

Корделію і короля. Не гайтесь,

Біжіть до замку! Швидше!

 

Олбені

О, біжіть!

Летіть на крилах.

 

Едгар

Та куди ж, мілорде,

До кого? Хто дістав наказа? Дайте

Признаку, що скасовано наказ.

 

Едмунд

Візьми меча мого і занеси

До капітана.

 

Олбені

Та мерщій, на бога!

 

Едгар виходить.

 

Едмунд

Твоя жона і я йому звеліли

Повісити Корделію, а потім

Пустити чутку, нібито сама

Вона на себе наложила руки.

 

Олбені

Хай небо береже її! Візьміть

І винесіть його.

 

Едмунда виносять.

Входять Лір з мертвою Корделією на руках, Едгар, офіцери та інші.

 

Лір

1 ... 29 30 31 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Король Лір, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Король Лір, Вільям Шекспір"