Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

Айтварас

Терпіти не можу всі ці збори.  І якби по суті щось розповідали, але ж ні! В черговий раз вислуховуємо, що хтось когось обізвав і потрібно вжити заходів.  Можна подумати у великому колективі всі будуть один одним задоволені.  Ну не уникнути нам ні образ, ні бійок!

 - Думаєте, що в цьому нічого страшного?! Ви помиляєтесь!

Драконівський кіготь!  Дідок знову завів свою улюблену проповідь.  Це надовго!

Ех, міг би зараз бути з друзями.  Кепкувати над Харом, обговорити ментальні щити з Діларою, нарешті ближче познайомитися з Імміт.  А замість цього, вислуховую чергову лекцію на тему огидних звичаїв молоді!

Відпустили нас незадовго до початку занять.  Хоч би погодували тоді, а то духовною їжею ситий не будеш!

 - Студент Ардент!

Я озирнувся - грем Шангле швидким кроком рухався в мою сторону.

 - Доброго ранку, грем!  Ви щось хотіли?  Вибачте, у мене заняття через кілька хвилин.

 - Так, у мене є до Вас розмова.  Будьте ласкаві, зайдіть до мене після другої пари.

 - Добре професор!

І що йому від мене потрібно?

 - Гей, друже!  Ти де був весь ранок?

Хар ляснув мене по плечу, коли ми зустрілися в аудиторії.  Я плюхнувся поруч з ним за робочий стіл.

 - Та все там же - збори були.

Хар розуміюче хмикнув. Так, я теж такої ж думки, але вибору мені ніхто не надав!

 - Мені ще сьогодні до Шангле тягнутися.

 - Якого ляду?  - здивовано вигукнув Хар.

Я розвів руками, мовляв, якби ж я знав, приятелю.

Якщо Хар ще щось і хотів запитати, то не зміг, бо прийшов професор і почалося заняття.

 - Минулого разу ми з вами зупинилися на відпрацюванні заклинання Чотирьох вітрів.  І я задав кожному з вас знайти спосіб, застосувати його відповідно до власної спрямованості магії.

Ха!  Мені як дракону взагалі не склало труднощів поєднати вітер і вогонь.

 - Студент Ардент, прошу!  Продемонструйте!

Я вийшов на середину аудиторії - тут якраз знаходиться силове поле, на випадок непередбачених обставин.  Потягнув своє полум'я, сформував сферу і став вплітати в неї заклинання.  Сфера почала видозмінюватися і норовила вийти з-під контролю.  Від напруги у мене навіть піт на лобі виступив! Але я зміг утримати величезний потік і в решті отримав, що хотів - вогненний вихор кружляв навколо мене.

 - Дуже добре, відмінно!  А тепер назад!

Розділити вихор і скасувати заклинання вітрів виявилося складніше.  У якийсь момент, полум'я стало сіпатися з одного боку в інший, погрожуючи вирватися і спалити все.  Але я зміг утримати його і відмінити.

 - Попрацюйте над скасуванням.  Наступний!

Я повернувся на своє місце.  Хар жестом підбадьорив мене.

 - Ти то сам готовий?  - запитав його я.

 - Як завжди!

Тобто, не готовий.  Я похитав головою.  Про що тільки думає цей дурень?

 - Гррр, хвіст ящірки!  Хар, ти коли вчитися то почнеш?  - після заняття запитав його я.

Зрозуміло, без практики у нього нічого не вийшло і як наслідок, професор призначив йому відпрацювання.

 - Та годі!  Не будь занудою!  - посміхався він.

 - Я нацькую на тебе Ділару, якщо не почнеш нарешті займатися! Нехай вона ментальне навіювання тобі зробить, - жартома пригрозив йому.

Хар з удаваним жахом запищав.  От же позер!

 - Я зараз до Шангле. Зустрінемося трохи пізніше.

По дорозі зустрів Ділару. Вона виглядала схвильованою.

 - Привіт, Ді!

 - Айт, привіт!  Ти не бачив Імміт?

Я занервував. Коли вона пропадає - чекай біди!

 - Ні, її не було на заняттях?

Ді похитала головою.

 - Запитай О'Ларса, раптом він в курсі.  Якщо немає - відразу до мене, будемо шукати.

 - Добре.

Ну ось що за створіння?  На вигляд така мила і тиха дівчина, а нервів на неї йде неміряно.

 - Грем Шангле!  Ви говорили зайти до Вас.

 - Так, проходьте Айтварас, сідайте!

Він ніколи мені не подобався.  Поруч з ним з'являлося відчуття, що ти весь брудний.

 - Юначе, у мене буде до Вас прохання. Ви ж знаєте студентку Лібор?

Я напружився.  Що цьому гадові потрібно від Іммі?

 - Дівчина постійно потрапляє в якісь неприємності.  Я хочу, щоб Ви за нею пригледіли.

Інтуїції волала, що тут щось не так!

 - Але я і так за нею доглядаю, грем.

 - Айтварас, зрозумійте.  Щоб дівчина не влізла куди не потрібно, її треба відволікати.  А хто може краще за все це зробити, як не об'єкт симпатії?

 - Ви пропонуєте мені закохати в себе дівчину? І використовувати потім ці почуття ?!

Це бридко!  Та як цей виродок взагалі посмів запропонувати таке ?!

 - Якщо Ви не в змозі, то так і кажіть.  Я можу попросити і когось іншого.  Наприклад, вашого товариша - Расхара.

 - Це підло і огидно!  І Хар також не піде на таке!

Мене трясло від люті!  Якби він не був професором, просто відкусив би його мерзенну голову і передав би дрібним драконятам, як м'яч для ігор!

 - Вільний!

Він вказав мені на двері.  Нічого, за дрібні прокляття ніхто нікого ще не виключив.  Я ще тобі влаштую!

На обіді не зустрів ні Хара, ні Імміт.  Добре хоч Ді була на місці.

 - Ти була у О'Ларса?

 - Так.  Він сказав, що вранці Іммі була у нього.  Я зараз до неї сходжу, може просто вона нездужає.

 - Так, добре. Ти Хара не бачила?

Вона заперечливо похитала головою.

 - Зустрінемося на вечері.  Але якщо ти не знайдеш Імміт в кімнаті, відразу повідом мені або О'Ларсу!

Поговорили і розійшлися.

У пошуках друга я провів дуже багато часу.  А знайшов його в одному з коридорів в компанії Шангле!  От же старий упир!

Вони побачили мене і Хар рушив в мій бік.

 - Що цей хотів від тебе?  - трохи різко запитав я.

 - Неважливо! Пішли на вечерю.

Расхар продовжив шлях, я ж озирнувся.  Шангле був задоволений!  Ні, не міг же Хар погодиться?!