Читати книгу - "Шовкопряд, Джоан Роулінг"

Страйк бачив, що Люсі ця розмова не подобається: вона ненавиділа балачки про їхнє незвичне виховання та скандальну мати.

— І тут він ходив у стару добру звичайну школу зі мною,— сказав Нік.— Гарні були часи.

— З Ніком корисно було товаришувати,— додав Страйк.— Він знає Лондон як свої п’ять пальців: у нього батько таксист.

— А ти теж таксист? — спитала Ніна в Ніка, явно захоплена екзотичністю Страйкових друзів.

— Ні,— весело відповів Нік,— я гастроентеролог. Ми з Оґі разом святкували вісімнадцятиріччя...

— ...і Корм запросив із Сент-Моса свого друга Дейва і мене,— додала Ільза.— Я вперше потрапила до Лондона, була в такому захваті...

— ...і там ми й познайомилися,— закінчив Нік, широко усміхаючись до дружини.

— І що, досі нема дітей? — спитав Грег, самовдоволений батько трьох синів.

Виникла крихітна пауза. Страйк знав, що Нік та Ільза кілька років намагалися зачати дитину, але безуспішно.

— Поки що немає,— мовив Нік.— Ніно, а ти чим займаєшся ?

Згадка про «Ропер-Чард» трохи оживила Маргариту, яка ображено споглядала Страйка з того боку столу, ніби він був ласим шматочком, до якого вона не могла дотягтися.

— Майкл Фенкорт щойно перейшов до «Ропер-Чарда»,— оголосила вона.— Я прочитала вранці в нього на сайті.

— Йой! Це тільки вчора оголосили,— сказала Ніна. Це її «йой» нагадало Страйкові те, як Домінік Калпепер казав на офіціанта «друже»; то вона, мабуть, так підтримувала Ніка, а ще хотіла показати Страйкові, що нормально ладнає з пролетаріатом. (Шарлотта, колишня Страйкова наречена, ніколи не вживала таких слівець і не змінювала аристократичної вимови, хай де опинялася. І Страйкові друзі їй не подобалися).

— О, я велика прихильниця Майкла Фенкорта,— сказала Маргарита.— «Порожній дім» — один з моїх улюблених романів. Я обожнюю російську літературу, і є у книжках Фенкорта щось таке, що нагадує Достоєвського...

Страйк здогадався: то Люсі їй сказала, що він учився в Оксфорді, а отже, розумний. І захотів, щоб Маргарита опинилася на відстані тисячі миль звідси, а Люсі краще його розуміла.

— Фенкорт не вміє писати жінок,— відмахнулася Ніна.— Старається, але не виходить. Істерика, цицьки й тампони — ось портрет його героїні.

Нік від несподіванки пирхнув у келих; Страйк засміявся у відповідь; Ільза теж захихотіла:

— Вам по тридцять шість років, хлопці. Боже!

— А я вважаю, що він чудовий,— без тіні усміху повторила Маргарита. У неї відібрали потенційного партнера, хай навіть з однією ногою та надмірною вагою; так просто віддавати Майкла Фенкорта вона не збиралася.— І надзвичайно привабливий. Складний, розумний, я до таких маю слабкість,— зітхнула вона в бік Люсі, явно маючи на увазі якісь давні негаразди.

— У нього голова завелика для тіла,— відповіла Ніна, радісно відкидаючи свій учорашній захват від появи Фенкорта,— а ще він феноменально зверхній.

— Я завжди вважала дуже зворушливим те, що він зробив для того молодого американського письменника,— сказала Маргарита, коли Люсі зібрала закуски і жестом покликала Грега допомогти їй на кухні.— Закінчив за нього роман... як його звали, того романіста, що помер від СНІДу?..

— Джо Норт,— підказала Ніна.

— Дивуюся, що ти знайшов у собі сили прийти,— тихо сказав Нік до Страйка.— Після того, що сталося вдень.

На превеликий жаль, Нік уболівав за «Сперз».

Грег, який повернувся з баранячою ногою і почув Нікові слова, негайно за них ухопився.

— Зачепило тебе, га, Корме? Коли всі гадали, що вони Бога за бороду вхопили?

— Що тут у вас таке? — спитала Люсі тоном учительки, яка заспокоює клас, й поставила на стіл тарелі з картоплею та овочами.— О ні, Грегу, тільки не про футбол.

Так Маргарита змогла знову перетягнути розмову на свою тему.

— Так, на «Порожній дім» Фенкорта надихнув образ будинку, що йому залишив померлий друг,— місця, де вони були замолоду щасливі. Це так зворушливо! Це справжня історія жалю, втрати, змарнованих надій...

— Насправді Джо Норт залишив будинок у спільне володіння Майклові Фенкорту й Оуену Квайну,— твердо виправила Маргариту Ніна.— І вони обидва написали натхненні ним романи; книга Майкла отримала Букера, а книгу Оуена заплювали,— додала вона вже до Страйка.

— І що сталося з будинком? — спитав у Ніни Страйк, поки Люсі передавала йому баранину.

— Ой, це було сто років тому, мабуть, уже продали,— сказала Ніна.— Жодної спільної власності вони б мати не захотіли — вони багато років одне одного ненавидять. Відтоді як Елспет Фенкорт укоротила собі віку через ту пародію.

— А ти не знаєш, де той будинок?

— Він усе одно не там,— майже пошепки відповіла Ніна.

— Хто не там? — спитала Люсі, ледь ховаючи роздратування. Її плани на Страйка полетіли шкереберть. Ніна тепер ніколи їй не сподобається.

— Один з наших авторів зник,— пояснила їй Ніна.— Його дружина попросила Корморана знайти його.

— Успішний чолов’яга? — спитав Грег.

Понад сумнів, Грег утомився через колотнечу, яку дружина здіймала навколо свого геніального, але такого непутящого брата, що ледве зводив кінці з кінцями, хоча працював мов віл; але на слово «успішний» у світлі тих конотацій, яких воно набувало в устах Грега, у Страйка була алергія.

— Ні,— сказав він,— не думаю, що Квайна можна назвати успішним.

— А хто тебе найняв, Корме? Видавець? — стривожилася Люсі.

— Дружина,— відповів Страйк.

— Вона ж зможе оплатити рахунок, га? — спитав Грег.— Жодних кривеньких качечок, Корме, оце має бути твоє правило ведення справ номер один.

— Як ти тільки не записуєш ті мудрі думки,— прошепотів до Страйка Нік, поки Люсі пропонувала Маргариті пригощатися всім, що на неї дивиться (компенсація за те, що та не зможе забрати Страйка додому, одружитися з ним і жити за дві вулиці звідси з новою кавоваркою від-Люсі-та-Грега).

По вечері вони повернулися до бежевого гарнітура у вітальні, де було розкладено подарунки й вітальні листівки. Люсі та Грег купили Страйкові новий годинник, «бо твій же поламався», як додала Люсі. Зворушений тим, що вона про це пам’ятає, Страйк на хвилі вдячності тимчасово забув про роздратування через те, що вона витягла його сюди сьогодні, не схвалювала його способу життя, вийшла за цього Грега... Він зняв дешевий годинник, який купив на заміну зламаному, і надягнув подарунок Люсі: великий, блискучий, на металевому браслеті — точну копію Грегового.

Нік та Ільза подарували йому «улюблене