Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

Прямуючи до своєї каюти, Андрій зробив плечима кілька кругових рухів, намагаючись розігнати кров і позбутися напруги. Шия в нього нила й не поверталася, все тіло було мов дерев'яне. Залишок дня пройшов добре, робота просувалася. От тільки шкода, що його стосунки з Мілою не такі вдалі.

Але її поцілунок!

Вона захопила його зненацька. Приємнішої, теплішої та більш зворушливої несподіванки й бути не могло! У неї чарівні губи, поцілунок перевершив усі його сподівання.

У ній прокинулася така ж енергія, як і в ньому, вона відчула такий саме електричний заряд, як і він, вона відчувала такий саме потяг до нього, як і він до неї, і її порив глибоко схвилював його. Такого відчуття, яке виявилося настільки приємним, що йому хотілося відчувати його знову і знову, він не міг собі навіть уявити.

Андрій стиснув пальці в кулак. Він не дозволить завдати їй болю. Ростислав не вийде сухим з води!

Андрій хотів, щоб усі дізналися, який Ростислав безсердечний, меркантильний кар'єрист і як далеко він може зайти. Подумати тільки – Ростислав шантажує його! Андрій змушений переконати Ростиславову наречену в тому, що вона скомпрометувала себе й нареченого і тому має відмовитися від того, щоб побратися із ним!

Він здригнувся. Немає сумніву в тому, що для Ростислава імідж та кар'єра важливіші, за Мілу та її почуття. Але як нормальний чоловік може так вчинити, знаючи Мілу, кохаючи її і розуміючи, яка вона чудова?

Андрій стиснув зуби. Ростислав має намір отримати вигоду зі співчуття громадськості, коли опиниться у ролі покинутого нареченого. Хоча це він вирішив, що весілля не буде, бо знайшов нову “дівчину своєї мрії”. Покидьок! І бідолашна Міла! Вона навіть не уявляє, що на неї чекає, коли вона повернеться до Києва.

Андрій ані на мить не сумнівався в тому, що Ростислав заслуговує на жорстоке покарання. Як і подруга Міли – Єва – вона теж замішана. Інакше як пояснити завзяття, з яким вона поклала Мілу до ліжка в його каюті? Може вона і є тією новою “дівчиною його мрії”? Звісно ж Андрій здогадався, як Єві вдалося вкласти Мілу в ліжко, для цього навіть не треба бути Шерлоком Холмсом, – Єва підмішала їй у напій якийсь наркотик… 

Андрій сповільнив крок.

Отже, він хоче її. Тут немає нічого дивного, тому що Міла дуже красива жінка і його бажання цілком природне. От і все.

Він прискорив крок. Говорячи без перебільшень, Ростислав має безжальний план. Його мета полягає в тому, щоб позбавитися Міли – без жодної шкоди для своєї дорогоцінної репутації, а також – продовжити свій зв'язок з іншою “дівчиною своєї мрії”. Ростислав сподівається, що Міла розповість йому про все, що з нею сталося. Насправді все йде до того, що так воно і буде... Вона віддасться на його милість, а він звинувачуватиме її доти, доки повністю не стане білим і пухнастим...

Андрій стукнув кулаком об свою долоню. Ну, чому, чому з нею так важко? Чому вона не хоче прислухатися до його слів, залишити Ростислава і почати відчувати, замість того, щоб думати?

Андрій повернув за ріг. Він знову сповільнив крок. Для того щоб вона ухвалила правильне рішення, він повинен попередити її та пояснити, що з нею станеться. Йому необхідно позбутися Ростислава, не наражаючи на небезпеку себе, Діну і решту команди. Але це поки неможливо. 

Щоправда, є інший варіант. Треба пробудити у Мілі чуттєвий інстинкт. В нього перед нею моральний обов'язок. Він знає, що треба зробити, щоб навчитись довіряти серцю.

Біля дверей до каюти Андрій на мить зупинився, нагадуючи собі, що він перед Мілою завинив.

Він рішуче відчинив двері.

Вся підлога у вітальні була усіяна аркушами паперу. Міла заповнила ними весь простір, залишивши по одному квадратному метру на підлозі та на дивані. Мабуть, вона використала весь папір, отриманий від Карпа.

Андрій опустився на диван і, спершись ліктями в коліна, дивився на стос паперів, що височів перед ним.

– Вітаю! – Біля балконних дверей стояла Міла.

– Я замовив нам вечерю, – він глянув на папери, – тому ми можемо зосередитись на ваших ідеях. Я так розумію, усе це і є ваші пропозиції? – Чорт! А він так сподівався змусити її не думати про роботу хоча б п'ять хвилин і порушити питання про Ростислава!

Міла схилила голову набік.

– Не зовсім. Тут є дещо і для інших клієнтів – з моєї пам'яті. – Вона сором'язливо опустилася. – Мені потрібно було зайнятися хоч чим-небудь, інакше б я просто збожеволіла від нудьги. Ось ці пропозиції – для вашої компанії, – вона вказала на папери, що лежали на підлозі біля дивана.

Андрій заворожено дивився на рухи її гнучкого тіла, коли вона, легко та невимушено маневруючи серед моря паперів, попрямувала до вільного місця на підлозі.

Міла сіла на килим. Вона збирається відгородитися від нього, і, якщо це станеться, він не зможе достукатися до неї. Він має бути поруч, він повинен зламати її оборону і повідомити їй, як збирається вчинити з нею Ростислав.

– Насправді все не так складно, як здається. Я вам поясню.

– А чи зможете ви пояснити мені дещо інше? – Андрій глибоко зітхнув. Він повинен виконати свій обов'язок. Завтра вона повернеться додому. І їй просто необхідно знати, хто такий Ростислав. – Як ви можете визначити, що кохаєте когось?

Міла глянула на нього широко розплющеними очима.

Він оволодів її увагою.

– Ну… Я не знаю, – вона облизнула губи. – Мені здається, що якесь особливе почуття зароджується десь глибоко всередині.

Хороше припущення! Ростислав неспроможний викликати таке почуття.

– А що ще?

– Кохана людина змушує тебе дивуватися з того, як багато можна відчути і яким сірим життям було до зустрічі з нею.

У Андрія перехопило подих. Мабуть, вона все ж таки любить Ростислава. Її слова звучать як освідчення в коханні. А раптом вона має на увазі його? Він відчув, як у нього потепліло в грудях. Який він ідіот! Він марить! Не може бути, щоб вона думала про нього.

— А коли він цілує вас, торкається вас?.. — спитав він.