Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Ні хріна собі... — від одного з чоловіків ледь чутним шепотом, — їх там з десяток щонайменше. Це засідання через тиждень. Коли там замах?

Розгорнула карту ще раз. Замах був після цього засідання.

— Значить, зробимо!

— Нашим передаємо тільки після локальної перевірки і на словах, — сказав Том.

— Потрібно у дільницях провести таку перевірку і почати з начальства, і якщо вони чисті, то допоможуть нам перевірити й інших.

Подивилася на карту, вона почала змінюватися.

— Ще є привід для втечі? — запитав батько з усмішкою.

Показала йому, що його смерть нікуди не поділася. Том із друзями та дідусем і мамою застигли в шоці.

— Хто? — запитав дідусь. — Хто віддав наказ?!

Карта різко зменшилася і показана була лінія, що наказ іде не з нашої держави. А виконавець, найманець, який ще не прибув у країну і він звичайна людина без магії.

— Як цьому запобігти? — запитав дідусь хрипло.

Карта змінилася, була показана місцевість, якої я не знала, і люди, що на ній відобразилися, теж мені були незнайомі.

— Хм, гарний варіант, — сказала мама з посмішкою, — любий, здається, настав час нашій доньці з моїм батьком познайомитися.

— Він досі там? — здивувався Том — І твоя мати теж?

— Так, батькові там подобається. Мамі добре там, де її чоловік. Брати, я навіть не знаю де вони. Знаю, що живі й у них усе добре і що досі не одружені. Може, вже з батьком.

— У мене є ще дядьки, дідусь і бабуся? — подивилася здивовано на брата.

— Я їх бачив кілька разів за життя.

— А як же тато?

— А він теж поїде з нами. Я переведуся у фортецю лікарем, вони там завжди потрібні. Одну тебе туди не можна відправити, маленька. А з нами запросто. Рік запросить переведення на кордон, думаю, схвалять.

— На рік... — сказала тихо і показала видіння, у якому шеф наказ підписав.

А потім знову розгорнула карту й подивилася на долю батька. Смерть зникла з обрію.

— Хороший вихід, — сказав Том.

А я вже розгорнула долю Алекса. Його батько напружився.

— Чому в нього кілька варіантів? Що за рішення, за якою сферою?

— Йому пропонуватимуть, дуже наполегливо одружитися найближчим часом. Щоб у нього була класна кар'єра, прямо не кар'єра, а мрія. І я не хочу колись у майбутньому почути, що через мене в нього щось у житті не склалося.

— Не почуєш, — прошипів Том, — інакше я йому язик вирву і буде в тебе німий чоловік.

У цей момент Тому зателефонував син. Він відповів, не вмикаючи відео.

— Слухаю.

— Ем, ти на службі?

— Не зовсім. Що сталося?

— А чого в мене таке відчуття, що я вже проштрафився.

Алекс відео увімкнув, і я його бачила в коридорі рідної академії, поруч були його друзі, його четвірка. Помітила, як у його бік іде чоловік, не з викладачів.

— Алекс Шонс?

— Так сер, — друг швидко відключив відео, але дзвінок, мабуть, навмисно не скинув.

— Слухай уважно хлопчик, — я навіть звідси відчула ментальний тиск. — Якщо не хочеш опинитися в дірі на краю країни, одружися в найближчий рік. Тоді в тебе буде кар'єра і все, про що тільки може мріяти юнак.

— А нам, бува, не потрібно терміново одружитися? — зі знущанням запитав Гор.

— Вам, за бажанням, — я відчувала гидливість у відповіді.

— А чого так? — з єхидством запитав Алекс — Може, у хлопців уже є хтось на прикметі. А я одружуся, але не за чиєюсь вказівкою, а коли сам вирішу, — це вже з рикаючими нотками.

— Не гарячкуй, хлопче, — знову гидливість у голосі, — у тебе ще є шанс не загубити своє життя.

А я в цей момент розгорнула карту долі. Мене цікавив той, хто розмовляв із моїм сердечним другом. Хмикнула, коли побачила його і показала іншим.

— Заражений, — тихо сказав Том, — ось гнида.

Алекс знову увімкнув відео і сердито сказав батькові:

— Вмикай відео і не зли мене! Я вже здогадався, що ти у Рінверів. Тим паче одна панянка телефон вимкнула.

Моє винувате обличчя було йому найкращою відповіддю.

— Так, не зрозумів, — тихо гарчачи сказав друг, побачивши нашу компанію, і швидко зайшов у порожній кабінет. — У мене десять хвилин, коліться, що відбувається.

— Ну, тут твоя подружка намагалася втекти з дому, — сказав мій батько. — Частину питань ми вже вирішили. Залишився ти, на десерт. І від твоїх рішень, ми вже подумаємо, нагородити тортиком чи перцем.

Хлопці поруч покотилися зі сміху.

— Ліє, можеш пояснити?

— Ну, той тип, що до тебе підходив, по-перше, був ментальний тиск.

— Ми відчули й відгородилися, — сказав Гор спокійно.

— А по-друге, він заражений темним слимаком. Ось, дивіться. Хоч ваші телефони поки що не прослуховують.

— Що значить поки що?

— Коли хтось із дорослих у цій компанії телефонує, їхні дзвінки записують. Особливо якщо вони між собою спілкуються. На щастя, тільки голос перевіряють. Це твоя лінія долі.

— А що це за гілочки? І чому вони всі нечіткі?

— А це тобі потрібно рішення прийняти, до того ж таке, щоб ти потім нікого не звинувачував і жив довго і щасливо.

— Що за рішення?

— Запитання, що тобі сьогодні поставили, буде повторюватися протягом деякого часу. Від п'яти до десяти разів, наскільки в них терпіння вистачить.

— І якщо я пошлю так само, як сьогодні?

Показала на карту. Алекс щось про себе вирішив, що його мапа одразу отримала тільки одну лінію. Я посміхнулася і тихо сказала:

— Сподіваюся, ти усвідомлюєш, що робиш?

— Я тебе покусаю, — гаркнув він тихо.

— Угу, побачимося на вашій літній практиці. Вона у вас буде вельми цікава. Хоча, вас будуть залякувати і типу ти винуватець, що ви їдете в дуже небезпечне місце. У мене там дідусь, виявляється, живе і бабуся, і ми з мамою і татом туди найближчими днями їдемо.

— А я? — запитав Януш.

— А ти тут залишишся, — погладила брата по руці. — Ти тут знадобишся.